4

Книжка на перший погляд (на зміст, анотацію і вступ) здається фрагментарною, еклектичною і вузькоспеціальнонауковою, але насправді це не зовсім так. Хоча вступ дійсно якийсь важкий, та і висновки недостатньо ясні, однак самі три розділи достатньо цікаві і написані не складно, хоч і цілком по-науковому.

Ямпольський - це дуже якісна міждисциплінарна гуманітаристика, і ця книжка не є виключенням. Мене найбільше цікавив перший розділ, де аналізувалося поняття і особливості класичної репрезентації в образотворчому мистецтві (тобто "реалістичного"/міметичного/фігуративного мистецтва). Дуже гарно показана історія розвитку класичної репрезентації, її суттєва відмінність від античного і середньовічного мімезису (чого у того ж Веліканова, приміром, немає, він все пхає в одну солянку "міметичного мистецтва"). Гарно пояснена її укоріненість у неоплатонізмі доби Відродження, коли традиційні погляди Платона на мистецтво були перевернуті з ніг на голову - замість ремісничого розуміння твору мистецтва як копії копії, третьорядної загалом штуки, художник піднімається на п’єдестал, стає візіонером, який прозріває глибинні ідеї і втілює їх.

Другий і третій розділ написані на зовсім іншому матеріалі (архітектура і література відповідно), однак ідеї тут продовжуються і розвиваються, Ямпольський показує як класична репрезентація розвивається і зазнає кризи у ХІХ столітті, яка призводить до появи модернізму і неміметичного мистецтва. Написане про кризу перегукується з "Симулякром" Веліканова.

Також дуже багато паралелей (і посилань) на Жан-Люка Марйона, зокрема і на "Перекрестья видимого", які я нещодавно прочитав. Фактично, всі ті нюанси розуміння образу як ідола/ікони/типу (грецькі слова, які перекладаються як образ), які розбирає Марйон, Ямпольський теж побіжно розглядає, хоч і трохи під іншим кутом.

Власне, книгу можна порадити тим, хто хоче краще зрозуміти розвиток мистецтва на відрізку від античності до початку ХХ століття, а також тим, хто цікавиться творчістю персоналій і явищ, яких торкається у книзі Ямпольський - Рафаеля і Корреджо, архітектури Риму і Петербурга, Гоголя і Лескова.