2

Це було просто казна що.
Автор не любить ні дітей, ні жінок, і це можна відчути всіма чакрами душі, якщо ти не черствий сухар. Та здається, він якраз ставить на це - бо чуттєвим читачам з гарним літературним смаком з книгами Кідрука в руках робити нічого.
Книга для мене виявилась мов страва без солі. Набиває шлунок? - так, смачно - ні. А продовжуючи метафору - всі оці деталі, якими рясніє ця - простибоже - оповідка - це горошинки чорного перцю, що часто трапляються, поки намагаєшся хоч якось розпробувати те, що дають.
Це ж було просто нестерпно: ось іде вода-вода, героїня впадає в істерику - і тут нам на кілька сторінок ("FRONT AND BACK!"@Friends) починають навалювати, як ця героїня одного разу істерила в юності, в неї був дядько, в дядька було дві донечки, і вони жили на пагорбі, де ще вмерла перша його дружина, вмерла на вулиці такій-то, другий будинок, ну там ще дикий очерет з озером поруч. А знаєте, чому все заростає очеретом? Бо...
І так просто до нескінченності.
Потім нам в фарбах відають, як істеричка-дружина не дає нікому підходити до розеток (там теж дуже "цікава" історія з екскурсом в дитинство та точними датами, і будьте впевнені, про струм та його природні властивості читачу теж розкажуть), і водночас через кількадесят сторінок ця ж мати лишає малого сина вдома, бо їй треба на пошту на півгодинки. А батько так піклується про хлопчика, що бере його на нічні таксування і робить свідком сварки і бійки з нетверезим агресивним клієнтом (про сварку ми теж багато дізнаємось - наприклад, що таке асфальт, на що був схожий його шматок, який герой метнув у противника, і як і чому розірвалась дружба з дворовим приятелем з дитинства, про що згадував герой, поки шмат того асфальта летів у голову клієнта).
Дуже скоро я пожалкувала, що той шматок прилетів не мені в голову, бо муки тривали: ми осягнули наукові та псевдонаукові факти, спогади точних розмірів відстаней в сантиметрах, закотили очі від деталей про всіх родичів кожного героя, з прізвищами і подробицями їхніх доль.
А знаєте, чому я все вищенаведене не сховала під кат "спойлер"? Бо ЦЕ ВЗАГАЛІ НІЧОГО НЕ ВИРІШУЄ, це в біса просто маячня, що ніяк не впливає на історію.
Та хвала богам, сюжет почав трохи кудись розвиватись під кінець всього цього непорозуміння. Герої такі мобілізувались, зібрались, причаїлись - і потім спокійненько розійшлись.
І - фіналочка - в кінці "контрольний" в голову просто препотворнішим з усіх можливих закінчень.
Нє, не мій автор, точно не мій, треба закруглятись давати шанс розпіареним одиницям.