4.5 Люди брешуть, та найбільше вони брешуть самі собі

Як тільки почала читати, закралося тривожне відчуття, щось не давало насолодитися книгою. Потім зрозуміла - Тодді і його відношення до симпатяги Манчі. Хлопець постійно шпиняв свого песика, за найменшу провину (хоча яка там провина в собаки). Ну а потім, потім

, і я зла ще й на автора.
Добре, я це сказала, перейдемо до сюжету.

Далеке майбутнє, яке не знаю. Земля стає не сильно привабливою для життя, і група людей-експериментаторів відправляються на пошуки безпечного житла. Планета Новий Світ нібито-то відповідає всім вимогам. І от уже засноване нове селище - Прентісстаун.
Та через якийсь час виявилося, що тут бушує невідомий вірус, вірус Шуму, і він вбиває жінок, тобто людей жіночої статі. А чоловіки набули здатності чути думки один одного, і взагалі думки живих істот, що їх оточують.
Так по крайній мірі сказали Тодду, єдиному підлітку в поселенні. Але є в цьому всьому якась таємниця. І Тодд це відчуває.
Чому знищені всі книжки? Чому заборонено вчитися читати і писати?
Читачу, до речі, доведеться звикати до незвичайної, безграмотної говірки Тодда і його песика, діалоги між ними то окреме мистецтво.
Чому так всі чекають того, коли хлопець стане чоловіком? А це має відбутися от-от.
Питань безліч, і ніхто не хоче сказати правди. Кажуть, правда у майбутньому, коли складе присягу чоловіка. Але то якась страшна правда. Адже недаремно його опікуни, які виростили його післе смерті матері, таємно збирають Тодда в далеку дорогу, подальше від цього селища, від його чоловіків і таємниць.

Так починається велика подорож Тодда і Манчі. І на їх шляху в невідомо куди буде безліч пригод, від погоні, яку за ними тут же спорядять, до людей, які не побояться дати їм притулок. Їм, і їх новому другу, вірніше подрузі, яку вони невдовзі зустрінуть. Віола, дівчинка ще з однієї місії. І вона цілком жива. І таємничий вірус не вбиває її. Чомусь. І це ще одна таємниця.

Сумна історія дружби і лицемірства, хоробрості і боротьби. Щільна, щемка, жорстока. Від неї хочеться відсторонитися, і в той же час цікаво - а що ж там далі.
Історія, в якій мені не сподобався жоден герой, Манчі не в рахунок, ну і хіба трошки Віола. Але вона (історія) не відпускає. Тому друга книга уже в дорозі.

Как только начала читать, закралось тревожное чувство, что-то не давало насладиться книгой. Затем поняла – Тодди и его отношение к симпатяге Манчи. Парень постоянно шпинял свою собачку, даже за малейшую вину (хотя какая там вина у собаки). Ну а потом, потом

и я зла еще и на автора.
Ладно, я это сказала, перейдем к сюжету.

Дальнее будущее, насколько, не знаю. Земля становится не очень привлекательной для жизни, и группа людей-экспериментаторов отправляется на поиски безопасного жилья. Планета Новый Мир вроде бы отвечает всем требованиям. И вот уже основан новый посёлок – Прентисстаун.
Но спустя какое-то время оказалось, что здесь бушует неизвестный вирус, вирус Шума, и он убил всех женщин, ну в смысле всех особей людей женского пола. А мужчины приобрели способность слышать мысли друг друга, и вообще мысли окружающих их живых существ.
Так по крайней мере сказали Тодду, единственному подростку в поселении.
Но есть в этом всем какая-нибудь тайна. И Тодд это ощущает.
Почему уничтожены все книги? Почему запрещено учиться читать и писать?
Читателю, кстати, придется привыкать к необычному, безграмотному говору Тодда и его собачки, диалоги между ними это отдельное искусство.
Почему так все ждут того, когда парень станет мужчиной? А это должно произойти вот-вот.
Вопросов множество, и никто не хочет сказать правды. Говорят, правда в будущем, когда принесет присягу мужчины. Но это какая-то страшная правда. Ведь недаром его опекуны, вырастившие его после смерти матери, тайно собирают Тодда в дальний путь, подальше от этого селения, от его мужчин и тайн.

Так начинается большое путешествие Тодда и Манчи. И на их пути в неизвестно куда будет множество приключений, от погони, которую за ними тут же снарядят, до людей, которые не побоятся приютить их. Их и нового друга, вернее подруге, которую они скоро встретят. Виола, девочка с другой миссии. И она полностью жива. И таинственный вирус не убивает ее. Почему-то. И это еще одна тайна.

Печальная история дружбы и лицемерия, храбрости и борьбы. Плотная, щемящая, жестокая. От нее хочется отстраниться, и в то же время интересно – а что же там дальше.
История, в которой мне не понравился ни один герой, Манчи не в счет, ну и чуть-чуть Виола. Но она (история) не отпускает. Потому вторая книга уже в пути.