5 Спойлер Про...

Про правильне положення столових приборів, лимони в заду і футбол.

Про мрії, футбольну команду, за яку вболіваєш, і зміни у звичному житті.

Про похмільний грип, людей без упереджень і дядьків, які заважають грати.

Про тренера, який вперше побачив футбольний м'яч і тренера, який м'яч більше не бачить.

Про лапки́, друзів, які зводять з розуму, і, звичайно, прибирання.

Про життя не тільки для когось, але й для себе, про бажання просто існувати для когось і про те, що не важливо, що ти розмовляєш «як ці», тому що граєш як наш.

Про те, що обличчям не захищають ворота (ну тільки в крайньому випадку), про те, що серцевий напад під час матчу — цілком нормальне явище, і про те, що дійсно важливо.

Я однаково ненавиджу і обожнюю Фредріка Бакмана (гаразд, може я обожнюю його трішки більше), він пише неймовірно гарно, тільки Бакман може писати про такі серйозні речі з таким гумором, іронією, насмішкою, але у той же час повним прийняттям своїх дивних персонажів. Мені дуже подобається стиль автора, те як легко він показує доросле життя, ніби для дітей, читати його книги для мене справжня насолода. Мені пощастило знайти СВОГО автора, бо Бакман саме МІЙ автор) Я поглинала сторінку за сторінкою, прочитала книгу за день, бо не могла відірватися, дочитувала вночі, коли мої очі вже відмовлялись нормально функціонувати, але я не могла відірватися від книги... В кінці я його ненавиділа настільки, що одразу написала цей відгук, і він був набагато більше і з нецензурною лексикою)