5

Я довго не могла підібрати слово, яким можна охарактеризувати цю книгу. Сказати, що книга сподобалась не можу тому, що події, описані в книзі не можуть подобатись. Вони жахають своєю реалістичністю.

Голодомор в цій книзі показаний на історії однієї родини. Саме від цього починаєш ще більше розуміти всю складність життя людей в Україні 32-33 років минулого століття. Описи вражають своєю реалістичністю, а мова тексту додає ще більшої реальності. Адже не могли звичайні сільські люди розмовляти гарною літературною мовою. Скоріше вони говорили серцем, душею. Всі їх відчуття, такі тяжкі в своїй реалістичності, автор вилив на папері дуже тонко. Читаєш, і стає страшно від того, що таке могло коїтись на цій гарній землі, яка завжди славилась своєю щедрістю.

Дуже жаль, що селяни не змогли завчасно вибороти своє право на життя. Коли вони це зрозуміли, то було вже пізно. Адже всі сили було витрачено лише на те, щоб вижити. Моторошно стає на душі від опису сцен людоїдства. Та людям від цього злочину не ставало краще. Вони божеволіли, а потім помирали від цього божевілля. Таке пережити просто неможливо.

Кожен рядок, кожне слово сповнене смутку, болю, страху за цей відрізок історії. Таке не можна забути, чи просто викреслити історію. Кожна сучасна людина повинна пам’ятати ці події. Сучасні діти, вивчаючи цей твір в школі, мають оцінити все те, що має зараз. Я згадую себе в дитячі роки, коли сама відмовлялась від тієї їжі, яку готували вдома, лише тому, що не хотіла їсти цибулю в супі. Мені було смішно, коли бабуся казала, що не можна кидатися хлібом. Тепер я краще розумію справжню ціну, яку було заплачено за сучасне наше життя.

Для мене ця Книга – Видатна. Вона не лише розповідає про реальну історію України, але і вчить нас не забувати своє минуле.