Больше рецензий

15 января 2022 г. 22:00

1K

5 Спойлер Актуально і сьогодні

«Село не люди» є першим романом автора Люко Дашвар, який побачив світ у 2007 році і моя перша книга знайомства з автором.


В романі описується життя 13-тирічної Катерини з села Шанівка на початку 2000-них років, на життєвому шляху якої підстерігало багато негаразд: ідеалістичне кохання з вдвічі старшим за неї одруженим чоловіком, наклеп та самосуд односельчан, 
яке привело до загибелі усього села.

Історія Катерини не лишить нікого байдужим, задіне за живе прямолінійність та правда розповіді.

В романі розглядається поняття «село», його значення у системі адміністративно-територіального устрою України. Серед позитивних сторін: 

«— Село — не люди, —відповів Ігор. — Розглядати село як скупчення людей — величезна помилка. Село — це традиції, це скарбниця нації, це продовження природного способу життя на противагу зітхнув а їй урбанізації.»

 

«— Село повертає розуміння істинних людських цінностей. Радість простого…»

«[…] Воно таке саме ірраціональне і мудре. І в тому його грандіозність.»

 Серед негативного значення: 

«— Територія без законів, — урешті вимовив Денис.»
Автор з перших сторінок шокує читача сценою розбещення неповнолітньої, чим дає зрозуміти, що роман здивує відкритістю, прямолінійністю та правдою. В книзі описується життя людей депресивного українського села, підняті теми насильства над жінками, в тому числі педофілії, результати відсутності освіти, зокрема і сексуальної, корупції, алкоголізму, сексизму та гендерних стереотипів села. Жадібність однієї людини призводить до смерті двох людей та  руйнування всієї Шанівки.   Надмірність та пихатість «городських» чітко розмежовує поняття «село» і «місто». Незважаючи, що в селі живуть «дармоеды», а головна героїня «…яркий пример деградации и растления села», в місті є безпритульні, які пропагандують наркоманію, насилля та грабіж. 

Порівняння професора Крупки України з собакою, на жаль, є актуальним і зараз: 

«[…] І чогось такими бідолашними та пригнобленими здалися професору ті цуценята…



— Как моя Украина! — патетично вигукнув професор […]»

Серед переваг цієї книги я б виділила щирість та правдивість, якою б гіркою вона не була, про реальність села, гендерні стереотипи у суспільстві та погляд на українських людей. 

Серед недоліків немає чого виділити. 

Історією я задоволена, рекомендую до ознайомлення, роздумів про село, місто, важливість освіти, обізнаності у законодавстві та наявність державної установи або її представника у селі, який наділений правом незалежно оцінювати та вирішувати суперечки між сторонами. Значення села актуально і на 2021 рік, коли ми спостерігаємо занепад та вимирання українських сел.