4

Коли я вибирала книги, які хочу заказати, мені під руку попалась Драконова Перлина. Але замітила, що її вікова категорія ~14 років, і я переживала, що вона мені не сподобається. Чи буду я плюватись від дурних вчинків героїв, чи ні? Але потім я побачила, що ця серія випускається під керівництвом Ріка Ріордана, і така 'о! я її беру!'.

У неї настільки кайфова обкладинка, що я почала читати її того ж дня, коли забрала замовлення.

Головна героїня куміхо (дев'ятихвоста лисиця з корейської міфології), але по сюжету книги кількість хвостів у лисиць залежить від кількості прожитих років. Тобто бабуся героїні у віці 70+ мала лише три хвости, Мін же у свої 13 має лише один хвіст.

І, звісно ж, як і будь-яка лисиця, вона може перекидатися на що завгодно: людину, тварину, навіть стіл у їдальні. І так, вона має силу Чарів, тобто може керувати людськими емоціями та змушувати людей бачити те, чого насправді немає.

Як сказано в анотації, куміхо можуть перекидатись на живих створінь чи неживі предмети й через це їх вид вважають 'найнижчим' у Тисячі Світів. Решта надприродних (токкебі, тигри, дракони) та навіть звичайні люди зневажають цю расу. Через це героїня завжди приховувала хто вона і, що має Чари.

На початку книги ми знайомимося з гг-ею Кім Мін, її сім'єю, її повсякденним життям тощо.

До сім'ї Кім приходить детектив і каже, що Чун, брат Мін, дезертував з Космічних сил, щоб вирушити на пошуки Драконової Перлини, але героїня в це не вірить і вирішує знайти свого брата та дізнатись правду. І на вибраному шляху Мін чекає багато пригод та нових відкриттів.

Попри те, що героїні лише 13 років, вона показує себе з гарного боку. Вона легко будує логічні ланцюжки, майже одразу розгадує загадки й плани антагоніста, але їй притаманна і нестриманість підлітків, через це Мін здається ближчою до реальних людей.

На мій погляд, на перших 100 ст (всього їх ~360) занадто багато всього сталось. То героїня б'є "слідчого" по голові, і тікає з дому, то вона по дорозі в космопорт зустрічає патруль і тікає від нього. То вона забула рюкзак з дорогоцінним камінням і попадає в бар своєї тітки, про яку вона ніколи не чула і ніколи не спілкувалась з нею, але 'вона моя тітка, вона мені не зашкодить'. І ще пару таких моментів. Але наступні ~130 ст все стало більш менш спокійно. Читати стало цікавіше, уже не було відчуття 'читаю і плююсь'.

І таки - та, книга варта прочитання.