3 Галушко знову в ділі

А з ним і решта головних героїв з попередньої частини "Справи зниклої балерини".
Отож, пан слідчий Галушко не встиг ще відійти від попередньої розшукової пригоди, як його друг просить взятися за ще одну.

Здається, у нас класична ситуація із вбивством у закритому просторі, а саме на борту літака, який летить із Петербурга до Києва. Двоє загиблих, авіаконструктор і його новоспечена дружина, і всього 4 підозрюваних. Звинувачують, звичайно ж, не того. А деталі, за якими вичислили "того" здалися мені такими натягнутими і непереконливими, чи що.

В книзі автор робить невеликий дискурс в історію української льотної справи. Хоча ні, геть не невеликий. Як на мене, історії і дивних недомовок забагато, а сам детектив більш-менш розвивається лише наприкінці.
А ще ми тут нарешті дізнаємося історію тієї таємничої Естер, в честь якої слідчий на пенсії назвав свою друкарську машинку. І з'являються нові герої, які будуть фігурувати в наступних частинах.
Цього разу трохи менше пирогів і варення, а от шахів майже так само.
Також видно, як автор запускає відразу кілька ліній, крім власне детективної, за якими, він мабуть сподівається, читачі будуть з напруженням спостерігати. Одна з них - це навіть не трикутник, а цілий любовний квадрат: Міра Томашевич, Яків Менчиць, Олександр Горенко і Барбара Злотик. Мене ця лінія, чесно кажучи, трохи дратувала. А особливо побивання Менчиця в кінці.
Знову з'являється зі своїми інтригами Міхал Досковський і я тільки ще більше переконуюся, що це стає схоже на українську Шерлокохолмсщівну.

Ця частина значно слабша за попередню, саме через деталі слідства і те, як вдається розкрити злочин. Наче цей детектив поспішали надрукувати і погано вичитали на логічність.
А проте все це лише моє суб'єктивне враження.
І в цілому, читати можна, цікавіть і атмосферність оповіді забезпечі.

Порадували згадки про Вінничину і залізницю, бо я сама з тих країв:)