Евгения Кужавская — об авторе

Предложить изменения

Я приємно вражений. Купував книгу з острахом,  відгуки спеціально не дивився, щоб не мати стовідсотково власну точку зору.

Коротко про сюжет. Київ,  осінь 1916 року.  Остання осінь Російської імперії.
До колишнього слідчого Галушка звертається стурбована молода курсистка Віра Томашевич.  Її сестра,  Мирослава Томашевич,  досить відома у Києві молода перспективна балерина, зникла.  Міліція допомогти Вірі не в силах - мотивують це тим,  що сестра могла просто виїхати з офіцерами за місто.
Галушко,  якого влаштовувало спокійне життя відставного слідчого, наважується взятись за справу. А далі.... читайте самі))

Книжка сподобалась.  Так,  тут немає лихо закрученого сюжету. Перестрілку,  моря крові.  Але він захоплює, тримає твою увагу,  змушує думати і підштовхує самому шукати відповіді.  Хоча…

Перші десятиліття ХХ століття - зовсім не той, історичний період, про який я люблю читати. Історичні потрясіння на зразок сьогоденних сприймаю усе-таки надто болюче. А проте ця книга дуже затишна. Неспішне кавування в садку, де пахне яблуками, конфітюр із цибулі й шахи по переписці - що може бути більш заспокійливим, коли навколо вирує ураган історії? Власне, сама детективна лінія - зникнення талановитої балерини та її пошуки - відверто кажучи, тьмяніли на фоні осінніх декорацій із садка слідчого-пенсіонера. До речі, про нього. Талант не проп'єш. Особливо якщо пити каву. ;)

Дивовижно, наскільки більш розвиненими стали технології пошукової справи. І тим більше захоплюєшся, що, послуговуючись самими лише засобами логічного мислення й першими  здобутками дактилоскопії, навіть найзаплутаніші…