0 Спойлер

Після всього, що трапляється в житті, навіть найжахливішого, люди й далі не припиняють їсти, пити, користуватись туалетом, митись - одним словим, жити. Іноді навіть голосно сміються. Можливо навіть, що потім до них приходять такі ж самі думки, і вони безрадісно згадують сум, про який їм хоч ненадовго вдається забути

Ох, я не такого очікувала від південо-корейської письменниці. Роман взагалі ні на що не схожий.
Чесно кажучи, головний персонаж стільки Джінг-хай, хоча вона основна зав'язка сюжету. Це про оточення, про відчуття близких, про їх біль. Я виділю ще 3-х персонажів. Це чоловік Джінг-хай пан Ченг, який і починає розповідь. Потім сестру Ін-хай та її чоловіка Джінг-хо.

Книга наче сповідь, як відкрита рана, з якої сочиться кров. Тут про непорозуміння самих близьких, не здатних розділити погляди на світ, їжу, тощо. Про внутрішні відчуття, які змінюють фізично. І про вибір. Кожна сторінка огорнута сумом від того, що відбувається з життям. Починаєш заглиблюватись у своє, наче філософія поринула у тебе. Все відлунюється у мозку, застрягає у думках. З цього багато чого можна винести, для кожного своє.