Больше рецензий

4 ноября 2020 г. 21:24

217

4

Вперше читала коротку прозу Кінга.
Оповідання автора так само прекрасні, як повноцінні романи.
І цілковито згодяться для першого знайомства з творчістю майстра саспенсу.
А ті, що обожнюють книги Кінга, точно не залишаться розчарованими.

Всього у збірці 13 оповідань. Досить містично. Як і сама мала проза. Не скажу, що всі оповідання мені полюбились. Частину я не до кінця зрозуміла, частина – пройшла повз. Однак тут є справжні перлини, які вражають та запам’ятовуються. Розповім детальніше про ті, що сподобались найбільше.

«Дівчина-колобок»
Цю розповідь я просто прочитала на одному подиху. Після смерті дитини Емілі почала бігати. Біг став не просто новим захопленням, розрадою, а й частково хворобливим станом. Одного разу жінка потрапляє в пастку жорстокого вбивці, врятувавшись з якої може лише за одної умови – бігти. Якщо на мить зупиниться – шансів врятуватись більше не буде. Лише уявіть текст, в якому головна героїня біжить, а маніяк наступає їй просто на п’ятки! Аж в голова обертом йде.

N.
Містик Кінг у ділі. Одна з наймістичніших історій у автора в цій збірці. Людей часто цікавлять питання: чи потрібна допомога психіатру? Чи може спеціаліст впоратись сам? І тут починається треш. Пацієнта мучать певні містичні події, не зрозуміло, чи це коїться в його голові, чи насправді. Психіатр намагається допомогти йому, але чи зможе? І що ж це за містична сутність з’являється на сторінках оповідання? Здається, після такого тексту й самому треба допомога психіатра.

«Пекельний кіт»
Мені, як любительці котиків, було не дуже приємно читати це оповідання. Страшно. Проте воно дуже-дуже ефектне і моторошне. Кіт, який точно має коріння з самісінького пекла.

«Німий»
Уявіть, ви підбираєте на вулиці німого та глухого чоловіка, аби підвезти і допомогти йому. У житті у вас явно не все ок, а тут цей чоловік мовчки сидить. Ви розповідаєте йому про все наболіле, він «слухає». Емоції розпирають. Ця розмова з незнайомцем призводить до певних подій. Дивних. І.. коротше, не буду спойлерити. Бо оповідання справді в стилі автора: несподіване, лякає, захоплює.

Із задоволенням продовжу читати малу прозу Кінга. Бо він точно майстер у всьому!