Отзывы о книге Каменный плот

  • Аватар пользователя
    giggster
    4 апреля 2012

    Эксмо, 2008. ISBN: 978-5-699-25723-2

    Якщо обмежитися канвою роману, може виникнути хибна думка, що мова йдеться про фентезі: одна іспанка проводить випадково знайденою палкою риску на землі, всупереч усім показанням сейсмографів інший іспанець відчуває коливання землі, одному португальцю вдається кинути в море камень вагою, яку за звичайних умов він наврядчи відірвав би від землі, ще один португалець сам не знаючи як привертає до себе тисячі птахів, які невідривно рухаються за ним. Пізніше з'явиться безголосий величезний пес з блакитною ниткою шерсті у пащі. Всі ці герої і події, що відбуваються навколо них, якось пов'язані (чи безпосередньо викликали, а, можливо, є наслідком) з подією геологічного масштабу, яка й виступає тлом роману – Іберійській півострів в одну мить відколовся від континенту і почав рух у невідомому напрямку, з невідомих причин і з неясною метою.

    Та «Каменный плот» – не фентезі, не казка і не якесь бездумне вигадництво на межі марення. Все зібрано докупи, зв'язано, продумано. І, якщо фонові події логічно пояснити неможливо, то всередині химерної побудови все підкоряється чіткій внутрішній логіці. Використовуючи цитату з самого Сарамаго, «случаются такие дни, когда обычные слова как-то не выговариваются». Ось і серед письменників трапляються такі, яким звичайні слова і сюжети не даються. У стилістичній манері, яку важко з чимось сплутати, Сарамаго вибудовує сучасну одисею, в якій новостворений острів примхливо рухається по Атлантиці, весь час змінюючи напрямки і викликаючи різноманітні політичні, геополітичні, демографічні, соціальні і просто побутові наслідки, а по самому острову рухаються наші герої – так само, на перший погляд, безцільно – спочатку, щоб зустріти один одного і зібратися докупи, потім подивитися, як саме виглядають розрізані ніби ножем Піренеї, потім, здається, уже просто так, не маючи причин зупинити подорож.

    Сама манера Сарамаго писати надзвичайно довгими реченнями, в яких нанизано думку на думку, образ на образ, посилання, алюзії, відхилення і повтори і які, здається, ще трохи і перетворяться на одне речення, що у самому кінці закінчиться крапкою, нагадують гомерівські гекзаметри. Як приклад:

    Один виднейший американский ученый, придя уже в совершеннейшей отчаяние и встав на полубаке гидрографического судна, вскричал, общаясь к ветрам и горизонту: Сим объявляю, что полуостров сдвинуться с места не может, на что другой ученый, далеко не такой знаменитый, но зато итальянский, а значит, находящийся во всеоружии прецедентов исторических и научных, себе под нос, однако достаточно громко, чтобы услышал его Тот, Кто все слышит, пробормотал, чуть перефразировав своего великого соотечественника: А все-таки он движется.

    Це можна порівняти з Платоновим – текст вимагає такої самої уваги до кожного слова і так само увагу тримає.

    Очевидно, що Сарамаго – з тих письменників, для яких в основу твору лягає не якась одна конкретна ідея, а образ. А образ – це не щось дидактично однозначне, його не висловиш одним реченням, хіба що реченням, довжиною у роман. І тому все, що описано в романі, не піддається чіткому тлумаченню, лише викликає відчуття, думки, аналогії, які до того ж змінюються, змішуються разом з текстом, так що під кінець і не скажеш – про що ж цей твір.

    Треба обов'язково відзначити блискучу роботу перекладача Олександра Богдановського, який майстерно знайшов і потрібний тон, і правильний ритм і якому вдається підшуковувати вдалі відповідники для словесної гри, якої у Сарамаго чимало. І все це не на шкоду плавності тексту.

    like4 понравилось
    41

Комментарии 0

Ваш комментарий

, чтобы оставить комментарий.

Комментариев пока нет

Комментариев пока нет,
ваш может стать первым