4

Мені здається, я не вмію читати П.Загребельного. Роман "Диво", який починала читати вже кілька разів, так і не дочитаний досі. Думаю, поки не доросла. Натомість "Роксолана" прочитана відносно легко, але враження від неї неоднозначні. Від слова зовсім.
З одного боку, відчутно, що автор наполегливо працював над історичними джерелами, щоб атмосферно зобразити дух епохи, і йому це вдалося. Багатослівно, місцями нуднувато, але вийшло дуже відчутно, що навіть найвпливовіші люди свого часу - тільки комашки проти Долі та історичних обставин. До речі, цих комашок було часом невиправдано багато: деяких героїв, як виявилося, просто не варто було запам’ятовувати, адже вони були "одноразові".
З іншого боку - мені було відверто мало самої Роксолани, її переживань як простої жінки, а не історичної особи, яка підкорила султана й поступово "з’їхала" на інтриги та маніпуляції. Можна пишатися тим, чого змогла досягти ця українка, та все ж вона не була щасливою. Ні як мати (адже боялася за життя своїх дітей), ні як дружина (адже завжди доводилося боротися за першість), ні як правителька (бо тут теж була суцільна боротьба).
Книга постійно асоціювалася для мене з серіалом "Величне століття. Роксолана", і саме тому видалася більш цікавою, ніж цього можна було очікувати.

Для тех, кто читает на русском

Мне кажется, я не умею читать П.Загребельного. Роман "Диво", который начинала читать уже несколько раз, так и не дочитан до сих пор. Думаю, пока не доросла. Зато "Роксолана" прочитана относительно легко, но впечатления от нее неоднозначны. От слова совсем.
С одной стороны, чувствуется, что автор упорно работал над историческими источниками, чтобы атмосферно изобразить дух эпохи, и ему это удалось. Многословно, местами скучновато, но получилось очень ощутимо, что даже самые влиятельные люди своего времени - только букашки против Судьбы и исторических обстоятельств. Кстати, этих букашек подчас было неоправданно много: некоторых героев, как оказалось, просто не стоило запоминать, ведь они были "одноразовые".
С другой стороны - мне было откровенно мало самой Роксоланы, ее переживаний как простой женщины, а не исторической личности, которая покорила султана и постепенно "съехала" на интриги и манипуляции. Можно гордиться тем, чего смогла достичь эта украинка, и все же она не была счастлива. Ни как мать (ведь боялась за жизнь своих детей), ни как жена (ведь всегда приходилось бороться за первенство), ни как правительница (потому что здесь тоже была сплошная борьба).
Книга постоянно ассоциировалась для меня с сериалом "Великолепный век. Роксолана", и именно поэтому показалась более интересной, чем этого можно было ожидать.