5

Ненавиджу, коли мене жаліють: тоді страшенно шкода самій себе. Але ж то люди жаліють. А як же, мабуть, прикро, коли тебе жаліє навіть той, хто цього не вміє!
Але ні, у цьому романі все значно складніше: обліковець Міли таки вміє жаліти. Попри всі правила. У нього ж серйозний досвід - сім місяців людського життя. А тепер він став білим і - ні, не охороняє, бо не янгол - веде облік радостей і печалей, із яких складається людське життя. На жаль, золотих монет - валюти невдач - у рази більше(
Та я не про те. От були собі дві (а потім - три) дівчинки, що народилися в один день. Однак зірка того дня була якась нещаслива. Бо ні Лейла, ні Міла не спізнали сповна батьківської любові, виросли ніби на іншій планеті, тож здаються дивними для оточуючих (а насправді я впізнала у них себе). І так, без тепла й затишку, чужі у світі жорстокості й вигоди, ці дівчата не стали щасливими, бо ж це не казка про Попелюшку, а реальне життя...
А поруч із реальним життям є ще один світ, зображений авторкою так, як і належить, - примарно, немов у тумані, - світ обліковців. Вони - лише спостерігачі, які чекають на переродження.
Єдине, що поєднує обліковців і людей, - надія на краще.

Для тех, кто читает на русском

Ненавижу, когда меня жалеют: тогда очень жаль самой себя. Но это люди жалеют. А как же, наверное, обидно, когда тебя жалеет даже тот, кто этого не умеет!
Но нет, в этом романе все гораздо сложнее: учетчик Милы все-таки умеет жалеть. Несмотря на все правила. У него же серьезный опыт - семь месяцев человеческой жизни. А теперь он стал белым и - нет, не охраняет, потому что не ангел - ведет учет радостей и печалей, из которых состоит человеческая жизнь. К сожалению, золотых монет - валюты неудач - в разы больше(
Но я не о том. Вот были две (а потом - три) девочки, родившиеся в один день. Однако звезда в тот день была какая-то несчастливая. Потому что ни Лейла, ни Мила не познали сполна родительской любви, выросли как будто на другой планете, поэтому кажутся странными для окружающих (а на самом деле я узнала в них себя). И так, без тепла и уюта, чужие в мире жестокости и выгоды, эти девушки не стали счастливыми, потому что это не сказка о Золушке, а реальная жизнь ...
А рядом с реальной жизнью есть еще один мир, изображенный автором так, как и положено, - призрачно, как в тумане, - мир учетчиков. Они - лишь наблюдатели, которые ждут перерождения.
Единственное, что объединяет учетчиков и людей, - надежда на лучшее.