4

Завдяки цій книзі я знову відчула, як то - бути сімнадцятилітньою. Звісно, у книзі є історії з тих часів, коли головній героїні 14 і 15, але, як на мене, авторка найкраще зобразила час дівочого розквіту - 17. І справді у той час дуже хочеться бути для когось особливою, важко визначитися, хто з хлопців більше подобається, а родинні проблеми (стосунки з батьками та братами-сестрами) теж доволі непрості, адже вони часто не бачать (чи не хочуть бачити), що ти давно вже не дитина і часом мудріша за них.
По-доброму заздрю стосункам Маргаритки з мамою: їй дівчина може розповісти про все, що її хвилює, не побоюючись негативної реакції чи осуду. З татом усе складніше: він сприймає дочку "стабільно" як маленьку дівчинку, яка час від часу дивує його або дратує несподіваною "дорослістю". А молодші брат і сестра - цілком правдоподібно - "навантажують" своїми проблемами...
Книга дуже світла і швидко читається. Здається, що сам заглиблюєшся у світ юної дівчинки, відчуваєш її хвилювання і разом із нею руйнуєш стереотипи та пізнаєш світ. Чудово, що ми бачимо головну героїню в багатьох ситуаціях, спостерігаємо за нею протягом кількох років, поки відбувається дорослішання, тож "картинка" максимально об’ємна.
Окремо хочу сказати про переклад Ольги Сидор. Часом мені здавалося, що я не знаю української мови. Суцільні "лазнички-оферми-вар’яти" суттєво знизили моє задоволення від читання.
Роман видався дуже схожим на «Тирамісу з полуницями» Йоанна Яґелло і атмосферою, і проблематикою (взаємини, дорослішання, а також схуднення - правда, не таке радикальне).

Для тех, кто читает на русском

Благодаря этой книге я снова почувствовала, как это - быть семнадцатилетней. Конечно, в книге есть истории из тех времен, когда главной героине 14 и 15, но, по-моему, автор лучше всего изобразила время девичьего расцвета - 17. И действительно в это время очень хочется быть для кого-то особенной, трудно определиться, кто из ребят больше нравится, а семейные проблемы (отношения с родителями и братьями-сестрами) тоже довольно непростые, ведь они часто не видят (или не хотят видеть), что ты давно уже не ребенок и иногда мудрее их.
По-хорошему завидую отношениям Маргаритки с мамой: ей девушка может рассказать обо всем, что ее волнует, не опасаясь негативной реакции или осуждения. С папой все сложнее: он воспринимает дочку "стабильно" как маленькую девочку, которая время от времени удивляет его или раздражает неожиданной "взрослостью". А младшие брат и сестра - вполне правдоподобно - "нагружают" своими проблемами...
Книга очень светлая и быстро читается. Кажется, что сам углубляешься в мир юной девочки, вместе с ней переживаешь и разрушаешь стереотипы - познаешь мир. Замечательно, что мы видим главную героиню во многих ситуациях, наблюдаем за ней в течение нескольких лет, пока происходит взросление, поэтому "картинка" максимально объемная.
Отдельно хочу сказать о переводе Ольги Сидор. Иногда мне казалось, что я не знаю украинского языка. Сплошные "лазнички-оферми-вар'яти" существенно снизили мое удовольствие от чтения.
Роман показался очень похожим на «Тирамісу з полуницями» Йоанна Яґелло и атмосферой, и проблематикой (взаимоотношения, взросление, а также похудение - правда, не столь радикальное).