5

Бувають такі історії, які беруть в полон від початку і не відпускають до кінця. Ця історія стала для мене саме такою.
Сторінками цього роману чарівною стрічкою в'ється незвичайна історія служниці Стефанії Чорненько та її пані Аделі. Доля розпорядилася так, що дівчата виросли разом: Аделя – донька поважного доктора, а Стефа – донька докторової прислуги. Втративши своїх матерів в один день, вони зв’язалися одна з одною, переплелися, мов стовбури дерев. Лиш тепер незрозуміло, ким вони є одна одній: служниця і пані, подруги, приятельки, сестри?.. Їхні відносини заплутані, а події, які показує нам авторка, заплутують ці відносини ще більше.
Це історія про вибір, десь, навіть, про жертовність, про ілюзії, які ми здатні самі собі створювати і в яких можемо жити роками, поки не настане час, і полуда з очей не спаде. І хто його знає, що лишиться після того, як спаляться всі ілюзії.
⠀
Мене вразив і сам сюжет, і краса тексту (влучно хтось написав, що авторка ювелірно відшліфовує кожне речення), і кількість діалектизмів, які мені зустрічалися вперше, і кількість описів кулінарних страв, і магічність, якою просякнута вся історія, і, зрештою, розвіяння міфу щасливої Австрії, який прочитується у багатьох сценах та образах: і в самому будинку, де мешкають герої, і в появі хлопчика незрозумілого роду Фелікса, який пролазить у будь-які шпарини і, ймовірно, обкрадає храми, і в образах двох центральних героїнь – українки Стефанії та австрійки Аделі.
⠀
Після таких книжок відчувається приємний післясмак. Важко відходити й налаштовувати себе на наступну книжку. Хочеться ще проаналізувати, подумати, перечитати деякі відрізки. А згодом взятися до цієї книжки знов, щоб насолодитися ще раз.