5

Вау!
І треба було отак довго бігати від творчості Андруховича, при цьому читаючи подібні твори у інших письменників?...
Роман п'янко-божевільно-неймовірно "смачний". Події усього лише однієї ночі так яскраво відображають ціле, напевно, десятиріччя української історії - другу половину нестабільних 80-х та першу половину палких 90-х. Певно, для багатьох людей покоління 60-х років творчість шановного Андруховича є близькою (якщо вони, звісно, з нею знайомі), адже на цих 100 сторінках все - і надія, і розчарування, і кохання, і ненависть, і радість, і розпач... Але головне - БАЖАННЯ ЖИТИ. На плечі цілого покоління 20-30-річних людей випав тягар побудови нової країни, що мала б постати на уламках імперії. Ці самі уламки не дають нормально жити і розвиватися, мов пута, які не вдалось повністю розірвати. Але молодики намагаються. І колись це обов'язково вийде.
Всеохоплючий, неймовірний роман, гімн - символ епохи, від якого перехоплює подих!
Дайте ще!