3.5

Рутківський — давно один з моїх улюблених дитячих письменників. Його історії легкі, цікаві, кумедні і захопливі. І хоч часто про історичне минуле, як "Сторожова застава", але я зовсім не можу сказати, що вони суто для хлопчиків. Завжди є баланс між історичними фактами і розважальною складовою. А ось із "Синіми Водами" вийшов прокол...

Перша третина, якщо не половина книги, читалася мені дуже повільно і зі скрипом. Можливо, так було через читання уривками, проте й далі не стало краще) Історія розпочинається дуже здалеку, розповідаючи величезну кількість дрібниць і подробиць і знайомлячи читача з багатьма персонажами, серед яких так і не вдається виділити головного, що для дитячої літератури не надто добре. Як на мене, це радше не історія битви під Синіми Водами, а історична хроніка подій, що призвели до неї, і як саме, дуже детальна, оскільки охоплює всього рік. Тому час від часу мені ставало відверто нудно :)

Друга частина книги мала б по ідеї читатися більш жваво, оскільки саме тут уже йшлося про безпосередню підготовку до битви й власне битву. Проте більше всього тут було про стратегічне планування і хитрощі політики. Дітям, навіть підліткам в такому доволі складно розібратися, скласти все в одну картину і зрозуміти, що до чого веде. Та й, відверто, це не зовсім те, що називається дитячою пригодницькою літературою) Дорослим же буде занадто даватися взнаки, що книга таки дитяча, хоча часто про це в тексті й забувається. А під кінець історія стала незрозуміло пафосною і навіть утопічною, з цілком зайвим, як на мене, пасторальним епілогом, де всі живуть щасливо, сім’ї воз’єднані, злодії покарані, а ось про тих, хто йшов на війну і міг загинути, чомусь забуто взагалі.

Останнім мінусом стало те, що книга, на жаль, не до кінця вичитана :( Місцями трапляються опечатки, а у героїв змінюються імена. Таких випадків до 10 на всю книгу, але все одно мені, як редактору, неприємно.