ヒロシマ・モナムール

Ця книга - справжній ковток насолоди, приправлений гіркими краплями болю. Історія випадкової та швидкоплинної зустрічі француженки та японця в місті Хіросіма. Зустрічі, яка стала відрадою та своєрідним порятунком для кожного з них. Ми не знаємо обставин їхнього знайомства, не дізнаємось і фіналу цієї історії. Ми не знаємо навіть їхніх імен. Але для читача ці речі не мають жодного значення. "Тому, що питання не в цьому". Відверті картини кохання на фоні страшних спогадів історії Хіросіми... 200 тисяч загиблих. 80 тисяч поранених. За 9 секунд. Неможливо розмовляти про Хіросіму. Все, що можливо, це розмовляти про неможливість розмови про Хіросіму.

(До слова, мені здається, що український переклад додав цій книзі неймовірної зачарованості.)

сразу оговорюсь, что читала книгу на украинском в удивительно прекрасном переводе. не знаю, как оно на русском или в оригинале, но тот текст, который я читала произвел на меня волшебное впечатление. собственно, понравилась мне книга больше стилем, чем содержанием. а в содержании я обращала внимание больше на воспоминание о любви, чем о войне. потому что любовь показалась мне больнее.

эта книга - сценарий. для большой и маленькой любовей. и заодно для войны.

главные герои - такие разные. даже не в том, что он японец, она - француженка. для него травма - это война, для нее - любовь во время войны. и тут еще пойми, у кого серьезней, кому тяжелей. ведь его боль - общая со всей Хиросимой. а ее - личная, даже позорная любовь француженки с немцем в небольшом городке Невер. и как с этим жить?

где-то через полгода я попробовала посмотреть фильм. выключила где-то на третей минуте. зрелище было жутким.