Лучшая рецензия
Смотреть 3
Історія, наповнена валлійським колоритом.
В невеличкому містечку, головна родзинка якого – його найдовша в світі назва, зростає дівчинка. Марія Летиція Ґвінґілл, маленька знайда, яку прихистила вдова пані Едвардс. Марія – як дяка святій покровительці містечка, Летиція – як сподівання на щасливе і радісне життя малої, Ґвінґілл – «біла ліщина», місце де малу знайшли. Летті зростає слухняною й допитливою дівчинкою, хоча школа її мало приваблює. Особливо уроки музики, на яких діти у співочій манері намагаються вимовляти ту саму назву містечка – Лланвайрпуллґвінґіллґоґерихвирндробуллллантісіліоґоґоґох.
У свої 15 років Летті дуже багато часу проводить на природі, полюбляє гуляти у їхньому невеличкому садку. Дівчинка розмовляє з деревами, а іноді їй здається, що вона чує їхні голоси. Останнім…
