Провина зірок

Просто. Можливо навіть неглибоко — думалося нещодавно. Сльози, багато сліз — такі були натяки в тому віці. Але нині вік уже не той.
Просто. Тому легко. Прочитання для швидшого забуття. Крик. Не той, що має щось важливе — манера спілкування. І здається, так буде завжди: воно й нормально, коли є емоційна виснаженість; єдине, не можна змішувати легкість із легкістю так само, як і алкоголь з алкоголем. Але кульмінація і розв’язка на те й існують, щоби певною мірою щось довершувати. Втім, інколи вони ж струшують свідомість.
Це і сталося. Поверхневий шар зник піщаним вітром — залишилася глибина почуття. Нею і вдарено. Так точно, що аж гарно.

Не знаю чому попереднім коментаторам не сподобалося. Я планувала прочитати книгу на російській мові, але сестра взяла у бібліотеці на украінській. Мені дуже сподобалося, не сильно люблю такий жанр, але мені зайшло, прочитала за пів дня. Залишається тепер подивитися фільм)