Цитаты из книги Three Comrades

В ее глазах и губах я опять увидел вопрошающее ожидание и тайну, смущавшие меня. А ведь мне казалось, что в этом грязном мире такое уже не встретить.

Мне открыла девушка в белоснежной наколке и кокетливом передничке; было просто невозможно сравнить ее с нашей неуклюжей косоглазой Фридой.

Я обвел взглядом комнату. С неподвижных лиц на стенах смотрели глаза, давно истлевшие в могиле.

- Привет, миленький! - раздался за ним скрипучий голос. Это был попугай в позолоченной клетке- настала его очередь.

Я взял ее за руки и притянул к себе - меня захлестнула большая тёплая волна, светлая и нежная....Все погасло

Я лежал не шевелясь и смотрел на неё. Расслабленный, умиротворенный и очень счастливый, я видел все как сквозь мягкий, ясный сон.

- и этого шального козла ещё называют "последним романтиком"!

Die Musik verzauberte den Raum. Sie war wie Südwind, wie eine warme Nacht, wie ein gebauschtes Segel unter Sternen, ganz und gar unwirklich, diese Musik zu »Hoffmanns Erzählungen«. Sie machte alles weit und farbig, der dunkle Strom des Lebens schien in ihr zu rauschen, es gab keine Schwere mehr, keine Grenzen, es gab nur noch Glanz und Melodie und Liebe, und man konnte einfach nicht begreifen, dass draußen Not und Qual und Verzweiflung herrschten, zur gleichen Zeit, wo es diese Musik gab.

Все мы живём в долг и питаеммя иллюзиями.....

Если человек чего-то стоит, значит он уже какбы памятник самому себе.

Ещё не перевелись люди с деньгами. Аиу иного хоть и денег нет, аиему, видите ли, страсть как хочется сойти за богатого.

Коли мені хочеться про щось згадати.ю то тільки поставлю пластинку з тих часів - все переді мною знову оживає.

она знала життя, знала, що треба міцно за нього триматися, якщо хочеш урвати соб шматок того, що звуть щастям. Вона знала і те, що за цей шматок треба часом сплатити подвійну, а то і потрійну ціну. Бо щастя було найпевнішою і найдорожчою річчю на землі.

Ми живемо хіба тільки ілюзіями, живемо в кредит.

Хіба ж бо буває щось інше, крім самотності?

...хто був сам один, того не було кому покинути.

Він не знає, що йому робити з життям, отож і щасливий просто з того, що ще живе.

Скромність і сумлінність винагороджується лише в романах. А в житті з них скористаються та й відкинуть геть.

...безрадісність наших мебльованих кімнат, де ніхто не чекав на нас.

Коли людина чогось варта, то вона вже сама собі пам'ятник.