Тато в декреті

#Татовдекреті своєю обкладинкою і першими кількома розділами справляє враження книжки більш розважальної, ніж гостросоціальної, але потім сторінка за сторінкою стає зрозуміло, що ж саме хоче донести нам автор.

Ні, не те, що всім татам обов'язково треба йти в декрет. А те, що догляд за дитиною — справа обох батьків, а не лише матері. І той факт, що татусь з малям в суспільстві викликає захват і захоплення, а мати — не викликає нічого, бо ж так треба, і чіпляє автора.

Кілька ідей з книги:

розділ ролей, де мама з дитиною, а тато — працює — соціальний, а не природній. Природа не закладала жінкам сидіти з дітьми. постійна двоїстість почуттів — те, що супроводжує всіх батьків: від відчуття безпорадності до відчуття безумовної глибокої любові. справжні партнерські стосунки — ті, в яких немає…

Чудова книжка. Люблю, коли про важливі і складні речі як-то: батьківство, шлюб, родина, кар"єра, пишуть відверто та щиро, без фальшування і гламуру, але з гумором. У автора легке перо і талант цікаво писати про те, що може пройти повз тебе в буденних клопотах. Таке собі Carpe diem без Memento mori.