Цитаты из книги Кармелюк

Полегшене зітхання вирвалося з грудей Розалії, і вона млосно відкинулася на спинку дивана. Перспектива провести цілу добу віч-на-віч із загадковим і вродливим графом була їй вельми привабна, та й граф, як здавалося Розалії, був дуже радий цьому. Між ними зав'язалася жива розмова: граф виявився вельми цікавим…

1812 року, напровесні, коли на благодатному Поділлі стелилася оксамитова озимина й смарагдом вилискували луки, коли сади одягалися в пухнасто-біле й ніжно-рожеве вбрання, а грабові ліси вкривалися легеньким брунатним серпанком, - на широкому дворищі пана Пігловського, в селі Головчинцях, було метушливо й гамірно.

Незабаром було підвищено Кармелюка на посаді: його призначили державцем села. Марина й дід Свирид були зовсім звільнені від панщини, але й дома їм було біля чого господарювати: дві пари волів, пара коней, корова, овечки - все це в них росло й плодилося, і все давало Марині постійну радість. Два роки пролетіли для Маринки,…

Олеся хотіла сказати Кармелюкову,що ніколи, ніколи, не раз нікого своїм чоловіком, але щось стисло їй горло, і слова завмерли на устах.

Кармелюк підійшов до матушки і, вклонившись їй чемно, попросив пробачити їй за те, що його дурні хлопці завдали тривоги їй і її дочці.

Герой, про якого вона чула стільки дивовижних оповідань, який не раз поставав перед нею в її уяві, - ішов тепер поруч з нею, держав її руку. О, уява не ошукала її!

Марина сиділа нерухомо, опустивши витягнуті, мов нагаї, руки на коліна. На столі стояли рештки убогої вечері, та Марина й не думала прибирати їх; вона сиділа нерухомо, випускна, стомлена, без почуття в серці, без думки в голові...

Хазяйства дочка, дуже гарненька й симпатична молоденька дівчина, то присіла до столу, то приносила разом з наймичкою немудрі страви - мамалига, бриндзу й шарпанину, - то прислуговувала гостям.

— Як! — скрикнула Розалія і навіть підвелася на своєму кріслі. — Ви гадаєте, що жінка, яка кохає, може продати за злото свого коханого? О, в такому разі ви не знаєте жінок зовсім! — промовила вона гаряче. — Якщо жінка кохає, то заради свого обранця вона здатна забути все: ім’я, становище, совість — увесь світ! Тільки…