Мексиканські хроніки

У автора была Мечта － поехать в Мексику. И эиа книга о том, как она сбылась. ⠀ Любопытно было увидеть далекую страну Нового мира глазами Кидрука. Множество интересных фактов, национальных особенностей с примесью юмора, присущего писателю, придают книге особый интерес. ⠀ Было много моментов, цепляющих за живое. Например, описание пустующего аэропорта с неудобными сидениями и выдающим одну и ту же фразу детским атракционом － вышло очень эмоциональным. ⠀ А встреча с любимой рок-группой － кто бы не мечтал о таком? ⠀ Посмешила история с летающими ананасами. А еще поняла, что до Паленке со своим вестибулярным аппаратом я бы точно не доехала. ⠀ В жизни каждого случаются важные, интересные, запоминающиеся и даже безумные события, но не у всех получается об этом написать так, чтоб было занятно…

Дуже легка і цікава книга-щоденник мандрівника, насичена пригодами автора в країні мрій. Читається швидко, за один вечір, але залишається в серці надовго. Перша книга Макса Кідрука, яка порапила до моїх рук. З тих пір скуповую та читаю його романи, які завжди приємно дивують сюжетом.

Я люблю відчуття, коли ти повністю поринаєш у книгу, коли проходиш разом із героєм усі події пліч-о-пліч, а звуки гамір навколишнього світу тобі зовсім не заважає. "Мексиканські хроніки" Максима Кідрука - надзвичайно захопливий роман, у який пірнаєш з головою. Здається, що навколо тебе ходять мексиканці, лунає невідома тобі досі мова, а сонце пече, мов навіжене, хоча на дворі справжня осінь. Кідрук - один із небагатьох сучасних українських авторів, який не має філологічної освіти, але його мова - то насолода, то суцільне щастя для вух та уяви. Ця книга справжня, жива. Так, саме жива, адже усе це було, усі персонажі - справжні, усі емоції та події - пережиті автором. Це так надихає та зворушує, що хочеться дякувати. Однозначно рекомендовано до читання - 5 із 5!

Легкий і захоплюючий роман про мандрівку країною Мрії. Саме так,Мрії з великої літери. Для мене такий спосіб мандрів не прийнятний як явище. Я занадто сильно люблю комфорт і потребую, щоб поїздки мої були в достатній мірі передбачуваними і спланованими. Та як автор, я б не змогла : сам-один на протилежному боці планети, без знання мови, без особливих грошей... Відчайдух! І, насправді,саме це мене і захопило при читанні "Мексиканських хронік". Ця безбашенна відчайдушність. Якої так бракує мені по життю. Варто відзначити і те, що розповідь густо пересипана жартами та гумором, читаючі деякі моменти я не могла стримуватися від сміху.

Ця книжка на сто відсотків відповідає своєму підзаголову "Історія однієї мрії". І навіть типу затягнута і нудна інтродукція, на яку, я бачу, багато хто нарікає, дуже в тему, як на мене. Бо без неї це був би звичайний собі тревелог беґпекера. Зовсім інша книжка, коротше. А тут - про Мрію. Існує думка, що очікування і планування подорожі - це окремий кайф, і я з чим цілковито погоджуюся. Отже, ну як можна було відібрати у Макса добрий шмат кайфу від того, що твоя Мрія збувається, матеріалізується. Від того, що ти клікаєш мишкою - і стаєш на крок ближчим до неї. Від того, що можеш помацати її у вигляді квитків на літак, роздрукованих маршрутів, мап та іншого стафу. Щодо самої подорожі, то мені самій дуже імпонує такий спосіб подорожувати, бо тільки так можна хоч трошки торкнутися того,…

Цій книзі варто дати найвищий бал хоча б за хвилини сміху. Та де там сміху - я реготала на весь дім! Потім ще перечитувала найсмішніші моменти домочадцям. І вже ми трималися за боки разом. До особливо рясних сліз довів епізод зі слоном. Раджу читати кожному, хто страждає від хандри, має поганий настрій чи сумні думки. Мова автора проста і дотепна. Не гребує він жаргонізмами - і це чудово передає характер героїв, а також змальовує мовну ситуацію в країні. Але такі слівця ніяк не псують враження від книги. Навпаки, без них Макс і Тьомик, головні герої розповіді, не були б собою. Ласі до авантюр з перченим присмаком афер, два друга вирушають у далеку подорож, де з ними трапляється... Чого тільки не трапляється там з ними ))

Мрії збуваються! Головне дуже сильно захотіти. Воно того вартує! Чергове захоплення небуденними буденними історіями мандрівника-дилетанта (вибач, Максиме) мексиканськими нетрями.

Перевод

Мечты сбываются! Главное очень сильно захотеть. Оно того стоит! Очередное увлечение незаурядными будничными историями путешественника-дилетанта (извини, Максим) по мексиканским трущобам.

У кожного своя Мексика… Тому й написав цю книгу. Я хочу, щоб кожен, хто прочитає її, на якусь мить повернувся в дитинство чи юність і згадав свої дитячі — глевкі, наївні, простакуваті — мріяння. Я хочу, щоб, прочитавши Хроніки, ви не загубили свою Мексику…

Згадайте початок цієї історії, коли доля полишила мене наодинці з тонучою Мрією, примушуючи вибирати: або їхати самому, або не їхати взагалі. Я тоді був ображений на цілий світ, включаючи Дімона, шведського короля, Джорджа Буша, і навіть Папу Римського. Як думаєте, що першим прийшло мені тоді у голову?… Звичайно, я подумав: «Це мені не під силу. Це просто божевілля. Мексика — надто небезпечно, я не зможу поїхати сам». Але я поїхав. Саме тому я написав цю книгу. Бо хочу, щоб коли під впливом обставин ви наважитеся кинути життю виклик, —…

Була собі у Максимка Мрія. Ім'я їй було - Мексика. Товариш в дитинстві багато читав та судячи з усього сприймав усе дуже близько до серця. Але роки спливали і Мрія повільно зникала з обрію свідомості. Аж поки її геть не закрили собою чорні хмари буденності: безглузда біганина за матеріальними цінностями та штучними ідеалами. І Мрія забулась.

Так би й жив собі Макс, як усі "нормальні" люди - робота-дім-робота, але якось сяйула йому доленосна думка повчитися у Європі. І тут почалось...

Просто з порогу Мрія нагадала про себе й уже не здавалася, поки Максим її не здійснив. А потім спокійно собі попрощалася та пішла, поступившись місцем іншій.

Чудовий легкий роман. Це й автобіографія, й путівник, і гумористичні замальовки життя сучасної молодої людини. Книга просто "дихає" молодістю, здоровим…