В оповіданні йдеться про те, як же ж жорстоко можна поплатитися за свій розум і тягу до літератури і незмогу мовчати... Бідняцькі сини змалку розуміли приховані пружини тих зв'язків, що єднали багатія з попом. Критично висловлюється школяр про попівську проповідь, в якій благочестивим було названо місцевого багатиря, що "трохи не щогоду ікони у церкву справляє, хрести", а сусідові-бідняку оберемка гнилої соломи не дасть - краще хай у нього згниє. "Гарна віра, до церкви ходить ікони справлять, а до людей звіриною буть!" Звідси і починається тяжкий шлях головного героя, який в підсумку потрапляє до тюрми, де його таки виправдовують, проте здоров'я вже йому ніхто не поверне: молодий, але слабкий і не спроможний працювати, повертається він до старих батьків, де замість того, щоб їм допомагати, батьки його лікують...
5 понравилось
