Рецензии на книги — Иво Брешан

Те відчуття, коли товстенька книжка на 472 ст. заходить, ну, просто як в суху землю! А все чому? Бо історія справді цікава і не відпускає. Сюжет утворює таку-собі висхідну спіраль, кола якої все стрімкіше наростають аж до самої розв’язки. «Астарот» пригадав мені одне прислів’я: у біду потрапляють миттєво, наче в прірву, а у гріх сходять поступово, як по сходах. Та про це трохи згодом.

Хорват Іво Брешан – справді крутий, дякую видавничому дому "Комора" за знайомство з новим для мене автором. Він взявся за (здавалося б) банально не новий «фаустівський» мотив - підписана кров'ю угода з нечистим про продаж душі. Але подав його під новим соусом: події в книзі розгортаються вже після смерті головного героя – Мартіна Бораса. Тобто, саме коли час розплати настав! І тут зовсім не буде великим…

Віднедавна в українських книжкових з'явилось дуже багато перекладної балканської літератури. З однієї сторони цьому є досить не двозначне пояснення, а з іншої усі ми прекрасно знаємо, що чужий досвід нічому не вчить. Втім із літературою братніх народів знайомитись варто, якщо й не в погоні за досвідом, то хоча б заради культурного різноманіття. Дуже цікаво спостерігати, наскільки по-різному балканці оцінюють і переосмислюють травматичний досвід 90-стих років. Іво Брешан робить це за допомогою детективної форми із філософським підтекстом. Роман одночасно зав'язаний і на інтризі, пов'язаній із воєнними злочинами у Хорватії, і на одвічних роздумах про роль долі і призначення кожної окремої людини. Головний герой - дивакуватий професор, якому судилося, граючи із власною (і не тільки) долею…

Не знаю, насколько правильно будет писать гневную рецензию на книгу, у которой еще нет отзывов. Сразу скажу - читатель я придирчивый и книга вполне может понравится тем, кто не надеется на многое! Как фанатка фаустовской тематики, я перечитала много книг, имеющих отношение к Дьяволу - от известных "Мастера и Маргариты" и "Фауста" до утративших, к сожалению, популярность, как "Мельмот-скиталец" или "Мемуары дьявола". Именно потому, возможно, я ожидала многого от "Астарота" - книги известного хорватского писателя, обладателя премии фонда Мирослава Крлэжи (я тоже не знаю, что это за премия, прочитала на обложке). Но вынуждена признать, что это - книжка-пустышка. Для меня показателем плохой книги является то, что я не выписала из нее ни одной цитаты. "Астарот" не вдохновил, не разочаровал,…