Рецензии на книги — Марія Хімич

Чудово, що саме сьогодні, коли є достатньо вільного часу, я узялася за цю книгу. Інакше б не спала пів ночі чи проїхала свою зупинку.

Роман справді захоплює. Насамперед своїм динамізмом. Я б навіть сказала, реактивністю, адже події відбуваються дуже швидко, аж дух перехоплює. Можливо, варто було б більш детально розповісти про переживання героїв, але додуматися читач має сам. От якби знімали фільм, то, упевнена, розтягли б це все мінімум на 8 серій, як ото в нас люблять. І приправили безкінечною рекламою.

Та ще більше книга захоплює тим, що в ній - саме життя. Хто не вірить оповідачам, той і справді ніколи не мешкав у маленьких містечках і ніколи не цікавився життям тих, хто поруч. У невеликих містах дійсно є все, про що пише авторка: безбатченки (багато, і часто при живих батьках + усі…

На книжковій полиці увагу привернула обкладинка. Дуже гарні кольори акварелі - бузково-пастельні, силует дівчини й міста. Що не скажи, а до рук таку красу взяти хочеться (хоча згодом я зрозуміла, що обкладинка дещо нагадує "Акварелі" Лідії Осталовської в перекладі Андрія Любки). Вже придбавши книгу я прочитала, що в основу покладені реальні події, що неабияк розпалило у мені цікавість. Дія роману відбувається у невеличкому містечку-райцентрі. І, якби не те, що мої бабусі й дідусі з райцентру, я, дитина, яка виросла хай у невеликому, але обласному центрі, ніколи б не повірила у такі пристрасті та перипетії. Однак, приїжджаючи до родини раз на рік я чемно вислуховувала усі історії про "спився-влюбився-розвівся" і сміялась, що тут серіали знімати можна. Тож і "Байстрчка" стала б непоганим…

Позашлюбні діти направо і наліво, пристрасті, карколомні (хоч і передбачувані) повороти в міжсімейних стосунках, родичі, що виявляються зовсім не тими родичами... Санта-Барбара відпочиває! Можна одразу ж писати сценарій "мильної опери" із 300 серій :)))) З іншого боку, книга читалася дуже легко. Автор використовує гумористичні епітети та обороти, які викликають щиру посмішку. Проте розповідь від кільканадцяти осіб трохи втомлює, як і імена героїв: Ксенька, Валерик, Варварка і т.д. Для мене це робило розповідь більш схожою на посиденьки бабусь на лавці під під'їзом. На жаль...

Як на мене-то трішки нудно і неарелістично... Хоч написано що на основі реальних подій... ну не знаю, не знаю...

Зараз все містечко лежало …під ногами. Запущене, без продуманого планування, зверху воно виглядало як скупчення з безладної мішанини будинків, освітлених зимовим холодним сонцем. Дивлячись на нього зверху, Рудольф розмірковував: невже хтось стане захищати це місто зі зброєю в руки або навіть віддасть за нього своє життя, як віддав своє брат Генрі Фуллера за невідоме містечко в далекій Німеччині. Ірвин Шоу «Багач, бідняк»

Даремно іменитий американський романіст Ірвін Шоу зневажав провінційні містечка. В них, під удаваним нашаруванням повільного плину подій та нудьги, не зменш, ніж як у знаних центрах культури, вирує своє життя, палають пристрасті, зароджуються й вибухають…