Альвидас Шляпикас – лучшие книги

Роман освітлює одну з білих плям у новітній історії - історію "вовчих дітей". Після Другої світової війни німецькі жінки зі Східної Пруссії відправили багатьох своїх дітей на інший бік Німану, де був хліб. Тисячі німецьких дітей потрапили в Литву, де намагалися вижити. Одним пощастило знайти опікунів, іншим випала доля нелегка доля: просити милостиню, продавати себе, пережити насильство. Таких дійте називали "вовчими дітьми". Щоб якось існувати, "вовчим дітям" доводилося жебракувати, братися за різну роботу. Багато що залежало від того, яких людей вони зустрінуть. Були дівчата, дівчатка, якими користувалися сільскі чоловіки. Історія…

Литва: рассеяние и собирание.
Номер посвящен современной литовской литературе.

Рутинный выпускной вечер заканчивается схваткой с чудовищем.

Альвідас Шляпікас, вядомы літоўскі паэт, пісьменнік, актор, рэжысёр і сцэнарыст, упершыню завітвае да беларускіх чытачоў сваёй прозасй - тонкай, лаканічнай, гранічна трапнай і глыбокай, як возера з нашых легендаў. 9 навэл-нітак аднае грыбніцы магічнага рэалізму ўтвараюць адзіную прастору, безназоўную і адчайна знаёмую. Вітаем вас у нашым літаратурна-шчымлівым ды вяскова-вечным Маконда.

See on lugu hundilastest – saksa orbudest, kes pärast teist maailmasõda otsisid näljasurma eest pääsu sõjajärgsel, samamoodi vaesel ja umbusaldaval Leedumaal. Endise Ida-Preisimaa, praeguse Kaliningradi oblasti elanike, kodudest välja aetud ja kõigest ilma jäetud perede saatus on nii valus, et sellest on seni vähe räägitud. Tihti ainult ime läbi võõral maal ellu jäänud laste mälestustele tuginedes muudab autor Alvydas Šlepikase napp stiil meid nendest ränkadest aegadest ja elusaatustest ühtäkki vägagi teadlikuks.
Alvydas Šlepikas (sünd 1966) on väga mitmekülgne ja tuntud Leedu avaliku elu tegelane – ta on lõpetanud muusikaakadeemia draamanäitleja ja režissööri erialal, aga töötanud lisaks omandatud kutsele muu hulgas kirjanduslehe peatoimetajana, ka on teda tunnustatud parima stsenaristi tiitliga.
Oma kirjanikudebüüdi tegi Šlepikas 1994. aastal, temalt on ilmunud kaks luule- ja üks novellikogu. Suurima tunnustuse tõi autorile aga romaan „Minu nimi on Marytė“ (Mano vardas – Marytė, 2012), mis on pälvinud mitmeid auhindu ja olnud ka lugejate seas ülimalt menukas.
Leelo Tungal soovitab: “Leedu kirjaniku Alvydas Ślepikase romaan „Minu nimi on Maryte“ (tõlkija Tiina Kattel) on tegelikult masendav raamat – eriti masendav just seetõttu, et teoses kirjeldatud sündmused ei tugine fantaasiale, vaid leidsid pärast teist maailmasõda aset leedulaste naabruses, endise Königsbergi, praeguse Kaliningradi ümbruses. Ida-Preisimaalt pagendatud saksa orbude – nn hundilaste – ellujäämispüüetest pajatav romaan on kirja pandud nii sugestiivselt ja haaravalt, et raamatut on võimatu pooleli jätta.”

Тысячи немецких детей после Второй мировой войны были заброшены судьбой в Литву, где пытались выжить. Одним повезло найти опекунов, другим выпала нелегкая судьба: просить милостыню, продавать себя, испытывать насилие. Таких детей называли «волчьими детьми».

Kunstvoll erz?hlte Geschichten aus der litauischen Provinz Die neun Erz?hlungen des litauischen Meistererz?hlers Alvydas Šlepikas entf?hren in ein Dorf irgendwo in der litauischen »Provinz«. Mit viel Einf?hlungsverm?gen und Liebe zum Detail erz?hlt der Autor aus den verschiedenen Perspektiven seiner Helden in authentischer Weise leicht surrealistisch wirkende Geschichten, die zu fesseln verm?gen. Unversehens wird der Leser von dieser nicht ganz allt?glichen Alltagswelt »eingesogen«, der er nur schwerlich wieder entrinnen kann.

Kunstvoll erz?hlte Geschichten aus der litauischen Provinz Die neun Erz?hlungen des litauischen Meistererz?hlers Alvydas Šlepikas entf?hren in ein Dorf irgendwo in der litauischen »Provinz«. Mit viel Einf?hlungsverm?gen und Liebe zum Detail erz?hlt der Autor aus den verschiedenen Perspektiven seiner Helden in authentischer Weise leicht surrealistisch wirkende Geschichten, die zu fesseln verm?gen. Unversehens wird der Leser von dieser nicht ganz allt?glichen Alltagswelt »eingesogen«, der er nur schwerlich wieder entrinnen kann.