Рецензии на книги — Богдан Коломийчук

Это увлекательное собрание детективных рассказов и сочинений. Общей чертой для них являются временные рамки - приблизительно конец 19 столетия, начало 20 столетия. Загадочные обстоятельства, приключения, неожиданные развязки и яркие герои - все эти факторы присутствуют в произведениях. Мне понравились абсолютно все рассказы. Единственный минус в том, что книга рекомендована к прочтению среднему и старшему школьному возрасту, но в ней наличествуют постельные (достаточно подробные) сцены и много мата. Для меня это имеет значение. Понятно, что наши дети (и не только наши) очень продвинуты в этом вопросе. но мне бы не хотелось, чтобы моя 13летняя дочь знакомилась с элементами БДСМ в школьной библиотеке. Именно там я взяла почитать эту книгу. Потому, советую, если Вам понравилось…

Люблю часом слухати класичну музику. Якщо десь є можливість відвідати концерт десь у соборі – намагаюся скористатися можливістю. Останній раз отримала величезне задоволення у Празі… Моцарт – той композитор, якого, мабуть, знають всі. Якщо не за його творами, то за ім’ям та, як тепер відомо, вигаданим конфліктом із колегою Сал’єрі. А чи хтось знає, що був у музиці ще один Моцарт? Його молодший син Франц Ксавер Вольфганг Моцарт? Я, на свій сором, нічого не знала про цю людину! Я так давно мала в планах роман Богдана Коломійчука і весь цей час була певна, що читатиму про Вольфганга Амадея… Який сором на мої сивини… Але тепер я – просвітлена :) Більше того, виявляється Франц Ксавер кілька років жив на Галичині та у Львові, тодішньому Лемберзі! Як то кажуть, оце так поворот :)

Не можу сказати,…

Завдяки якому автору сучасна література придбала моду датувати те, що відбувається в тексті? Можна було б погодитись, якщо це необхідність, що без цього ми не зрозуміємо деталі, але навіщо - в цьому детективі? Мова дуже красива, напружений цікавий початок, симпатичні еротичні сцени; нервові діалоги між мужчинами, пов'язаними таємницею. Після читання зрозумів, коли градус почав знижуватись. Автору захотілося заплутати нас, додавши нових підозрюваних і нове угрупування під керівництвом пришелепкуватого мужчини із "напівбожевільного народу" Не сподобався головний герой. Хіба що його любов до рідного міста. Він ніби то працює на злочинця, а його заява: "...іноді для успішного розслідування злочину доводиться брехати і навіть здійснювати ще один злочин"- це коло без вихіду? Справедливості…

Незнаю що я очікувала від цієї книжки. Мабуть щось на кшталт серії Кокотюхи про Клима Кошоаого. Тут же ми маємо той же Львів: Личаків, Кульпарівка зі своєю лікарнею. Бригідки - тюрма. Але й трошки інше. Головний герой - комісар - русин Адам Вістович. Як на мене то більш схоже на поляка. І більший нахил до Австрійської імперії. Це щодо політичного й державного окрасу твору. Друга різниця: Кокотюха - реалізм, Коломійчук - містика, місцями тільки містика як вирішення загадки. Цікаво так, але не дає можливості попрацювати сірим клітинки. Перше оповідання цілком приземлене. Тому хто вбивця відгадала майже зразу, хоч той й намагалася пісунути іншого. Друге оповідання має два пласти. Перший реальний де поотидвють різні угрупування, другий містичний з ловцем мертвих душ. Третє…

Власне, якби в мене не було досвіду з читання детективних романів, мабуть я би закохалася у автора і його стиль оповідання. Як правило, я уникаю порівнянь, навіть у світі книжок, однак цього разу не можу сказати, що я залишалася безпристрасною. Так чи інакше, я все ж таки не втрималася і пустилася в критику.

Роман мене не вразив. Скоріше всього не вразила сама детективна лінія, а от особистість детектива, видалась досить таки приваблива, адже мова йшла про статного чоловіка, розумного і привабливого. Так, і я як жінка, повелась на цю інтригу. Тому мабуть і саму книгу дочитала до кінця.

"Готель…", як на мене, одна із небагатьох книг, в якій сюжет здається мало цікавим та інтригуючим, а ось головний герой, таки привертає увагу. І завдяки комісару Вістовичу роман вийшов таки колоритним. Своєю…

Я вже читала про пригоди Адама Вістовича, і вони мені сподобалися. Тож коли я побачила анонс нової книжки, купила не вагаючись. І книга мене не розчарувала. Легка, розважальна, просякнута духом Галичини, з дуже харизматичним і приємним детективом. Читаючи, я все уявляла, як би воно виглядало екранізованим, а ще шарму додає мова автора, з великою кількістю галицьких словечок, які, втім, всі зрозумілі й без словника.

1906й рік. Більшовизм тільки має зародитися, але російські революціонери вже починають збирати сили, відсиджуючись в благополучній Європі, де їх ніхто не переслідує. В наше поле зору потрапляють Німеччина, Австро-Угорщина і Російська імперія. Шпигуни, детективи, революціонери, уявні хвори, лікарі, убивці поліцейських, колишні поліцейські, графи, селебріті - кого тільки немає в…

Цього року я планувала поїхати у Львів. Дуже скучила за цим містом. За його теплою енергетикою, за запашною кавою та терпким вином, живою музикою на маленьких вуличках, за бруківкою, похмурним небом. Фізично лишилась вдома, а от душею я сиджу в затишній кав’ярні, дивлячись на дощовий Львів за вікном. Завдяки новому роману від Богдана Коломійчука можливо все.

Варто говорити, як сильно я чекала на вихід цієї книги? Думаю, тут і так все зрозуміло. Ще минулого року, коли вперше відкрила для себе творчість Богдана Коломійчука, точно знала, що буду продовжувати читати всі тексти автора. Особливо про комісара Вістовича. Ох, і який же харизматичний цей мужчина-детектив.

Цього разу автор переносить нас у 1906 рік. І ми поринаємо у вир політичних та шпигунських інтриг, у яких задіяні й…

Книга справді хороша, якщо може здійснити мандрівку в часі. Так ось, автор справжній чарівник (і нііі, книжка не фентезі), бо я ніби прожила декілька днів на початку ХХ сторіччя, ще й в іншій країні. Відчула себе помічницею Адама Вістовича - одного з кращих слідчих не лише України, а й Європи. Мабуть, з ним може позмагатись Шерлок Голмс та Еркюль Пуаро, а це вже рівень.

Чомусь цей роман здався мені цілком чоловічим. І це не тому, що жінок в ньому не має, а тому, що найцікавіші образи саме чоловічі. Непересічні особистості, часом авантюрні, сміливі, пристрасні, холоднокровні, розсудливі. Кожен по-своєму особливий. Не хочу применшувати роль жінок, без яких книга не була б такою, яка є, але мої пріоритети очевидні.

Сюжет книги динамічний, не має нічого зайвого, обтяжливого. Книжка за обсягом…

В популяризируемой и рекламируемой #сучукрліт мне всегда не хватало – и не хватает – жанровой литературы.
Среднестатистический "обычный" читатель – не фанат – сможет назвать несколько авторов, пишущих о реальной современной Украине, её настоящем или очень недавнем прошлом.
А вот спроси у такого "обычного" читателя – меня, например, – об авторах исторических романов (до ХХ века), детективов, фэнтези или фантастики, как наступает ступор и замешательство.
Они конечно же есть! Но где они и как их зовут?

Так вот, одного автора ОЧЕНЬ хороших украинских детективов я теперь знаю.
Его зовут Богдан Коломийчук.

В "Готелі 'Велика Пруссія'" есть всё, что нужно для качественной детективной истории – интригующая завязка, сложная загадка, интенсивное развитие сюжета, неожиданные повороты.

А самое главное –…

«Моцарт із Лемберга» – роман Богдана Коломійчука, володаря гран-прі «Коронація слова-2013». На Форумі видавців-2018 книга «Моцарт із Лемберга» перемогла у номінації "Місто-Львів".

В основу сюжету роману покладено біографію Франца Ксавера — сина Вольфгана Амадея Моцарта. Дія роману відбувається у першій половині XIX століття у Відні, Галичині та Баварії.

Біографічні факти у романі переплітаються із вигаданими – важко зрозуміти, що дійсно є правдою. Життя музиканта постає ніби спрощено, не розгорнуто. Автор постійно хапається за різні ідеї, складається враження, що він хоче розмістити купу усього, але не може це описати. Важко визначити жанр роману: зустрічаються елементи історичного, пригодницького, любовного, присутні навіть елементи детективу та містики. Автор охарактеризував це так: «Це…

"Готель Велика Пруссія" мій перший український історичний детиктив. Скажу так, для мене це більше все таки роман з детективною складовою. Мені була більш цікавою доля головного героя Адама Вістовича, ніж справа, яку він вів.
    Про сюжет:
1905 рік. Адам Вістович, один з кращих слідчих Галичини, щоб допомогти молодшому колезі Самковському  береться ніби за звичайну справу, але все не так просто.
     Розслідування приводить Вістовича в Пруссію, де кілька впливових посадовців та підприємців об'єднуються з мафією, аби протистояти іноземним шпигунам. Раптом члени цього синдикату починають помирати за доволі жорстоких обставин. У цій круговерті неочікувано опиняється колишня дружина Вістовича. Комісар береться за найнебезпечнішу справу в його житті.
     Я приємно здивована тим, як пише автор,…

Книга нового для мене автора. Моє знайомство з сучасною українською літературою дуже обережне, але я щоразу дослухаюся до рекомендацій і купую книжки українських авторів. І рідко коли розчаровуюся (може тому, що гарно вибираю, а може тому, що у нас стали видавати класні книжки українських авторів). Щодо цієї книжки читала суперечливі відгуки, та прочиталася вона швидко і цікаво. Книжка чудово оформлена: гарна обкладинка, соковитий червоний корінець, гарний шрифт, і це додає їй кілька балів. Книгу приємно читати.

Атмосфера початку ХХ ст. Атмосфера похмурого Лемберга. Поліцейський комісар Адам Вістович їде на поклик своєї колишньої дружини до Берліна, їй загрожує небезпека. Місцевий кримінальний авторитет потрапив у вир убивств і хоче дізнатися, хто ж убиває його друзів і соратників.…

Книга бере початок у Берні, де Вістович підслідковує, що один із начальників контррозвідки передає шифровану інформацію відомому злочинцеві, в той час як у Львові помічник Адама ад'юнкт Самковський починає розслідувати вбивства поліціянтів та ловити напарника того самого злочинця.

Третьою лінією роману йде розповідь про російського емігранта-противника-режиму, четвертою про таємничий рукопис, через який навіть стається вбивство.

Цікавий мікс, динамічна зміна «кадрів» та вже очікуване зрештою переплетіння всіх ліній в одну. Звісно, приправлене небезпечними пригодами і коханням.

В другому романі автор ніби «розписався»: сюжет закручений більш хитро, розслідування не завершується в один акт  та й у фіналі маємо інтгригу. "Проковтнула" за два дні і одразу взялася за останню кнуги в трилогії.

Чомусь саме такі думки у мене виникають після книги Богдана Коломійчука "300 миль на схід", фінальної у трилогії про львівського оберкомісара Адама Вістовича.
Так я чекала на вихід цієї книги, ледве дочекалася, щоб її прочитати - і знову повз

Атмосфера імітує такі популярні в США бульварні детективи 1930-1950 рр. Багато цигарок, випивки, різноманітних жінок - що так і очікують, коли ж герой книги захоче принести їй щастя... Доволі цікавий і непоганий сюжет, сподобався сюжетний фінт в кінці про "лисуватого чоловічка" і долю потяга з грошима. Але, мушу визнати, книгу було читати відверто важко - вона дуже перевантажена описами Лемберга, забагато дійових осіб, немає якоїсь зв'язності і витонченості основної сюжетної нитки. Майже до самого кінця книжки думала поставити їй 3 бали (і то, один бал тільки за те, що це перший український детектив, який втрапив мені до рук). Рекомендую, певно, щоб підтримати автора. Але до своїх улюблених книжок цю точно записати не зможу.

Так собі, ніби і цікаво, що буде далі, однак якась надмірна кількість персонажів, абсоллютно не причетних до сюжету.

Про Богдана Коломійчука я дізналася в інстаграмі. І одразу вирішила прочитати його трилогію про Адама Вістовича.

Події першої книги починаються у Львові, перекидаються у Берлін та Позен, зачіпають відділи поліції та розвідки, шпигунів та мафію, небезпечні та пристрастні пригоди. Непоганий мікс, погодьтеся.

Проте, на мою думку, сам детективний сюжет доволі слабкий - наш головний герой з легкістю здогадувався про всі злочини, а злочинці та союзники самі розкривали перед ним карти (з якого б то дива?). У всіх халепах Адаму щастить і на всіх фронтах він виходить переможцем без особливих зусиль. За це особисто від мене автору мінус.

Разом з тим маємо цікаву говірку (обожнюю дізнаватися різні діалектизми) та легку приємну манеру оповідання з дрібкою красивих описів міст. За це беззаперечний плюс.

К…

Легкий україномовний детектив дуже непоганої якості! Щоправда не вистачило якоїсь напруги, містики і загадковості, все якось лежало на поверхні. Читаючи, мені чомусь згадався детектив Дэвида Моррелла "Изящное искусство смерти" і хоч це абсолютно різні детективи і століття подій різне, але  так само приємно і захопливо було читати. Додати б трохи гостроти і можна б було розраховувати від мене на 5  зірок у своєму жанрі.