Лучшие произведения Григора Михайловича Тютюнника

На подвір'ї баби Марфи росте груша. Як сімейна реліквія. І як зваба для сільських дітлахів. Частування дітей для бабусі Марфи є священним актом, — воно йде з її серця, як тепло і світло від сонця, і приносить їй радість, утіху, зігріває її саму. Груша і копанка залишені Марфі першим її чоловіком — Уласом, «який загинув аж у ту германську війну», то — дариця, пам'ять бабусі од нього, а водночас і джерело радості для інших, передусім для дітей. «Котра й сама впаде, — каже баба про грушки в копаниці, — а то і я вкидаю, щоб холонули». Мабуть, саме завдяки своїй щедрості, вона, поховавши трьох чоловіків, що зоставили на її долі печать самої історії, не почуває себе самотиною, не доживає віку, а проростає в майбутнє.

Головний герой та його дядько Тихін спочатку у верболозі ловлять рибу, а потім повертаються додому. І дядько розповідає про подію, що сталася багато років тому, за часів його молодості.

Головний герой – старий Терешко – різьбяр із дерева. Він виготовляв не прикраси, а ложки і кухлі кленові, які звав квартами. Ці скарби зі своїх рук розкладав на лавочці біля криниці. А перехожі вибирали собі найлюбішу кварту чи ложок з десяток за символічну плату.