Рецензии на книги — Алла Серова

Таке собі чтиво...,але ковтається легко і без напрягу)), звична маячня щодо обраних на сучасний манер в переміж із упирями, єгипетськими віруваннями та любовною лінією))) Згодилася аби скоротати нічну зміну, за що я і вдячний).

Кілька студентів-філологів Запорізького університету вирушають у етнографічну експедицію до Закарпаття. Тут, у кількох загублених серед гір та давнього лісу селах, вони мають зібрати перлини місцевого фольклору. Цікаво, що компанія підібралася дуже специфічна: майже всі семеро тією чи іншою мірою відрізняються від студентського загалу, такі собі аутсайдери. Мар’ян – холодний красунчик, який не зрозуміло що робить на філологічному. Наталка – циганка. Віка – татуйована бейба з волоссям кислотного кольору, а батьки ж в неї таки чемні викладачі. Рита – маленька задирака і пакосниця з гострим язичком. Катя – товста і неповортка, постійно всім та всіма незадоволена. Ліка – повна протилежність Віці, струнка красуня із діамантами у вушках, із заможної родини, нащо їй та філологія? І Сабріна……