Владимир Гнатюк – лучшие книги

Демонологія – це осмислення темного, химерного та потойбічного у народних віруваннях. У цьому виданні представлено три класичні погляди на українську демонологію:

історика Володимира Антоновича, який досліджував документи відьомських процесів;
етнографа Володимира Гнатюка, який вивчав народні перекази про нечисту силу;
письменника та фольклориста Івана Нечуя-Левицького, який прагнув вписати українську міфологію в ширший європейський контекст.
Книга містить фрагменти праці Володимира Антоновича "Чаклунство: документи, процеси, дослідження", в якій зібрано та проаналізовано матеріали судових справ, пов'язаних із діяльністю демонічних істот (зазіхання засобами чародійства на життя, здоров'я і розум, застосування чаклунства з метою заволодіти любов'ю чи навпаки позбутися її, заподіння шкоди у господарстві або ремеслі тощо).

"Нарис української міфології" Володимира Гнатюка присвячений уявленням українців про різноманітних представників потойбічного світу. В праці ґрунтовно проаналізовані уявлення про чортів, домовиків, чугайстрів, водяників, болотяників, перелесників, рахманів, песиголовців, нічниць, покутників, градівників тощо.

У книжці "Світогляд українського народу" Іван Нечуй-Левицький розкриває прадавні міфологічні вірування українців. Значну увагу автор приділяє міфологічним істотам, зокрема русалкам, мавкам, полісунам і польовикам, упирям і вовкулакам тощо, а також особливостям пантеїзму в українській міфології.

Від переказів про русалок, лісовиків та вовкулаків – до історій про спалення відьом в українських селах: ці наукові праці передають дух свого часу, коли магічне мислення ще не вважалося всього лише забобонами, а віра в чаклунство була повсюдною та щирою.

Серед видатних учених, уродженців Тернопільщини, чільне місце належить Володимирові Гнатюку (1871—1926) — видатному фольклористу, етнографу, мовознавцю, літературознавцю, історику, журналісту, редактору, книговидавцю, перекладачу, соціологу, демографу, члену-кореспонденту Петербурзької АН (1902), академіку АН України (1924), члену Чеського наукового товариства (1905), Празької та Віденської Академій наук. Про його справді титанічну наукову роботу свідчать близько 300 праць — монографій, статей, рецензій тощо.

Напередодні Першої світової війни Володимир Гнатюк видав двотомник «Колядки і щедрівки» (1914). Над його упорядкуванням він працював майже 15 років. Цей збірник містить етнографічні матеріали з усіх областей України (окрім Закарпаття). В його основу покладено записи З. Ходаковського та І. Вагилевича, О. Бодянського та Марка Вовчка, І. Ляторовського й О. Савчука та десятки рукописних збірок кінця ХІХ — початку ХХ ст.

У першому томі «Колядок і щедрівок» зібрані надвірні колядки, колядки старим (дідам і бабам), господарю та господині, священикові й удовиці та ін., які не втратили своєї цінності і в наші дні.

Серед видатних учених, уродженців Тернопільщини, чільне місце належить Володимирові Гнатюку (1871—1926) — відомому фольклористу, етнографу, мовознавцю, літературознавцю, історику, журналісту, редактору, книговидавцю, перекладачу, члену-кореспонденту Петербурзької АН (1902), академіку АН України (1924), члену Чеського наукового товариства (1905), Празької та Віденської Академій наук. Про його справді титанічну наукову роботу свідчать близько 300 праць — монографій, статей, рецензій тощо. Серйозне зацікавлення українським фольклором виникло у В. Гнатюка під впливом М. Грушевського, О. Колесси, І. Франка. А завдяки М. Драгоманову він звернув увагу на майже не досліджену етнографами територію — Закарпаття. Здійснивши туди упродовж 1895—1903 рр. шість фольклорно-етнографічних експедицій, В. Гнатюк зібрав матеріали, які лягли в основу фундаментальної праці — шеститомника «Етнографічні матеріали з Угорської Руси» (1898—1912), один із томів якого з легендами та новелами представлений у цьому виданні. Ці матеріали й досі є унікальним джерелом для пізнання мови та фольклору Закарпаття.

Володимир Гнатюк (1871—1926) — видатний фольклорист, етнограф, мовознавець, літературознавець, історик, журналіст, редактор, книговидавець, перекладач, член-кореспондент Петербурзької АН (1902), академік АН України (1924), член Чеського наукового товариства (1905), Празької та Віденської Академії наук. Про його справді титанічну наукову роботу свідчать близько 300 праць — монографій, статей, рецензій тощо.

В. Гнатюк був першим, хто вивів українську фольклористику на широкий шлях європейської науки. І. Франко назвав його «фено­менально щасливим збирачем усякого етнографічного матеріалу, якому з наших давніших збирачів, мабуть, не дорівняв ні один».

До видання увійшли оповідання, зібрані Володимиром Гнатюком і присвячені знадобам до галицько-руської демонології, з яких можна дізнатися про те, чим можна відстрашити чорта, про нечисте місце, як дістати домовика, про вовкулак і відьом, ворожбитів і знахарів, про нечисті гроші й закопані скарби та ін.

Володимир Гнатюк (1871—1926) — видатний фольклорист, етнограф, мовознавець, літературознавець, історик, журналіст, редактор, книговидавець, перекладач, член-кореспондент Петербурзької АН (1902), академік АН України (1924), член Чеського наукового товариства (1905), Празької та Віденської Академій наук.

Двотомна праця «Галицько-руські народні легенди», видана 1912 року Науковим товариством ім. Шевченка, містить 412 легенд, з яких 148 записав сам В. Гнатюк. Отже, це був найповніший і до сьогодні неперевершений збірник легенд у слов’янській фольклористиці.

До ІІ тому увійшли легенди про потойбічне життя і кінець світу, моралізаційні, філософські та жартівливі легенди, а також сатири на святі теми.

Репринтне видання збірника, виданого 1912 року Етнографічною комісією Наукового товариства ім. Шевченка, присвячене мало дослідженій галузі народної словесності — похоронним звичаям та обрядам — і містить близько 300 голосінь: матері за дітьми, вдовиці за чоловіком, сиріт за матір’ю та батьком, дівчини за парубком тощо. Хоча зібраний матеріал далеко не вичерпує усього багатства народної української поезії такого роду, перед читачами постає яскрава картина почувань і уявлень українців з Лемківщини, Гуцульщини, Буковини, Поділля, Холмщини, Київщини, Чернігівщини та інших регіонів України

Серед видатних учених, уродженців Тернопільщини, чільне місце належить Володимирові Гнатюку (1871—1926) — видатному фольклористу, етнографу, мовознавцю, літературознавцю, історику, журналісту, редактору, книговидавцю, перекладачу, соціологу, демографу, члену-кореспонденту Петербурзької АН (1902), академіку АН України (1924), члену Чеського наукового товариства (1905), Празької та Віденської Академій наук. Про його справді титанічну наукову роботу свідчать близько 300 праць — монографій, статей, рецензій тощо.

Напередодні Першої світової війни Володимир Гнатюк видав двотомник «Колядки і щедрівки» (1914). Над його упорядкуванням він працював майже 15 років. Цей збірник містить етнографічні матеріали з усіх областей України (окрім Закарпаття). В його основу покладено записи З. Ходаковського та І. Вагилевича, О. Бодянського та Марка Вовчка, І. Ляторовського й О. Савчука та десятки рукописних збірок кінця ХІХ — початку ХХ ст.

У другому томі «Колядок і щедрівок» зібрані колядки парубкові та дівочі, колядки умерлим, віншівки, плясанки, жартівливі колядки та ін., що і в наші дні становлять інтерес для фольклористів і всіх, хто цікавиться українською культурою.

Володимир Гнатюк (1871—1926) — видатний фольклорист, етнограф, мовознавець, літературознавець, історик, журналіст, редактор, книговидавець, перекладач, член-кореспондент Петербурзької АН (1902), академік АН України (1924), член Чеського наукового товариства (1905), Празької та Віденської Академій наук.

Двотомна праця «Галицько-руські народні легенди», видана 1912 року Науковим товариством ім. Шевченка, містить 412 легенд, з яких 148 записав сам В. Гнатюк. Отже, це був найповніший і до сьогодні неперевершений збірник легенд у слов’янській фольклористиці.

До І тому увійшли біблійні легенди Старого й Нового Завітів, а також легенди про святих та чарівників.