«Для коміксу Ліхтенштейн зробив не більше, ніж Воргол для супу», — казав Арт Шпіґельман, автор графічного роману «Маус» і редактор журналу RAW, повертаючись до питання взаємин коміксу та мистецтва. Виставка «Високе й низьке: сучасне мистецтво [і] популярна культура» (Музей сучасного мистецтва Нью-Йорка, 1990), що представляла американські комікси поруч із роботами Хуана Міро, Енді Воргола, Роя Ліхтенштейна, Філіпа Гастона тощо, обурила спільноту незалежних коміксистів. Шпіґельман надрукував комікс проти виставки в журналі Artforum, а п’ятнадцять років потому за його консультації було створено виставку «Майстри американського коміксу» (Музей сучасного мистецтва Лос-Анджелеса, 2005) — без творів сучасних художників узагалі.
Чи можлива історія сучасного мистецтва без коміксу? Що розділяє поп-арт і андеграунд комікс? Яким бачать власний канон американські коміксисти? Відповіді на ці питання пропонують куратори, арт-критики, комікс-критики й автори коміксів — у четвертій книзі серії Small Run Books.
