Бо життя як ріка, а людина в ній як листок, що впав і несе його течією. Когось рівно й тихо. А тих, хто звик до гір і висоти, - тих кидає на бистрину, і крутить, і товче об каміння. А тоді все одно десь та й приб’є до берега. І тоді, знаєш, головне – перезимувати, перебути зиму, життя прожити. А весною, як сніги зійдуть,…