Дзвінка Торохтушко — о писателе

Предложить изменения

Кожна новела – то свій етюд в життя. Ніби зернини, чи намистини, що нанизані на нитку і утворюють одне ціле. І починається книга з фотографії “Чужа кров”, де героїня Надія проживає своє життя. Своє, чи таке “безталанне” чи просто “знедолене” життя. Хтось давно б махнув на неї рукою, але час розставляє ВСЕ на свої місця. Момент з святою Варварою найбільше закарбувався в пам’яті. Чи в «Ангели не падають в калюжі», коли хочеш зробити добро, що йде з середини. Коли розумієш, що якщо не ти, то хто? Коли хапаєш кошеня з надією врятувати. Захистити, хоч на хвилинку. Це просто поклик душі, не обдуманий, а раптовий. І до кожного етюду хочеться крикнути: « Так не буває!»…. Але розумієш в середині серця, що книга – це написане ЖИТТЯ. П.С. Довго думала, яка для мене най, най, най – захопливіша…

Збірка новел "Фотограф" - це збірка фотографій. Світлин з минулого і сучасного, де події і людські долі переплетені так, що іноді здається - такого не може бути. Це - вигадка. Це - ретуш на світлинах. Насправді все інакше. Але... Новели - це збірка світлин одного майстра. Кожна із них - то відбиток присутності Бога в житті людини. Жодної ретуші. Лише правда, віра і любов. Бог - теж фотограф. Він знає все про гру світла і тіні. І не важливо з ким він сьогодні: з алкоголічкою Надюхою ("Чужа кров"), божевільним Васьком ("Їнтар"), чи малою бруською ("Пиріжки з шугалем"). Він однаково зупиняє час. Іноді в розмитому слізьми кадрі. І дарує надію. Зараз вилетить пташка... Ось такою була анотація на цю книгу. І я не встояла... Зараз ви думаєте, що мені не сподобалось? Але я не можу цього…