Серия книг «Великий роман (вид-во Фоліо)» — 21 книга

Після тривалої перерви побачив світ величезний роман автора "Стамбульська казка", написаний у 1999 році. Це сімейна сага, яка розповідає про три покоління турецькиї євреїв. У романі описуються події, що відбувалися протягом приблизно 40-45 років - із завершення Другої світової війни - до кінця 80-х років минулого століття. Як свідок або детектив, який збирає докази, оповідач ходить вузькими вуличками одного зі старих етнічних районів Стамбула, збираючи "казки", розповіді його жителів про минуле та сьогодення людей, які в своєму місті все менше і менше відчувають себе вдома. "Стамбульська казка" - перша книга Маріо Леві, видана українською.

Після тривалої перерви побачив світ величезний роман автора "Стамбульська казка", написаний у 1999 році. Це сімейна сага, яка розповідає про три покоління турецькиї євреїв. У…

Чи можна стати щасливим, випадково викравши замість коханої дівчини наречену, з якою ніколи раніше не зустрічався? Це настільки ж імовірно, як і прожити нещасливе життя з дружиною, яку начебто кохав. Але химерність, яку відчуваєш, усвідомлюючи, що тепер зобов’язаний одружитися з цією незнайомою і некрасивою жінкою, залишиться у твоїх думках назавжди…
«Химерність моїх думок» — історія про кохання і про життя. Це історія про місто Стамбул, яке є повноправною дійовою особовою книги, та про людей, що приїхали до нього із села в пошуках кращої долі.

Події роману відбуваються протягом більш ніж сорока років – з 1969 по 2012 рік. Головний герой Мевлют працює на вулицях Стамбулу, спостерігаючи як вулиці наповнюються новими людьми, місто знаходить і втрачає нові та старі будівлі, з Анатолії бідняки приїздять на заробітки. Перед ним здійснюються перевороти, влада постійно змінюється, а Мевлют так само ходить вулицями, зимовими вечорами питаючи себе, що ж відрізняє його від інших людей, чому у нього в голові постійно химерні думки про все на світі і хто ж насправді його кохана, якій він пише листи останні три роки…

Чи можна стати щасливим, випадково викравши замість коханої дівчини наречену, з якою ніколи раніше не зустрічався? Це настільки ж імовірно, як і прожити нещасливе життя з…

...У селі Мала Староградівка, яке знаходиться в так званій сірій зоні, залишилися жити лише двоє — пенсіонер сорока дев’яти років Сергій Сергійо­вич і його колишній однокласник Пашка. І вони, маючи абсолютно протилежні погляди на життя, змушені миритися, хоча до одного заходять в гості українські військові, а до іншого — сепаратисти. Головна турбота Сергійовича — як і куди з настанням весни відвезти подалі від війни своїх бджіл — всі шість вуликів. Відвезти туди, де не стріляють, щоб згодом у меду не було присмаку війни. Зібравшись у дорогу, бджоляр і сам поки не уявляє, які ви­пробування чекають на нього і на його бджіл. Після не зовсім вдалої зупинки біля Запоріжжя він вирішує їхати з бджолами до Криму, до татарина, з яким познайомився понад двадцять років тому на з’їзді бджолярів. Він навіть уяви­ти собі не може, що літо, проведене в Криму, навчить його не довіряти не тільки людям, а й власним бджолам.

...У селі Мала Староградівка, яке знаходиться в так званій сірій зоні, залишилися жити лише двоє — пенсіонер сорока дев’яти років Сергій Сергійо­вич і його колишній однокласник…

Пол Остер (нар. 1947 р.) - американський романіст, поет, есеїст і перекладач,автор багатьох романів, п'єс, віршів. Лауреат численних літературних премій.

«4321» - перший за сім років роман письменника. Він відразу ж потрапив до шорт-листу Букерівської премії 2017 року, а західні критики називають його головною роботою автора.

Сам Остер зізнавався , що писав його сім діб на тиждень протягом трьох років.

В основі роману - ідея, яка завжди займала письменника: він давно вже думав про роль випадку в долі, про те, яким могло б бути життя, якби було прийнято інше рішення, якби в певний момент людина повернула в іншу сторону.

Остера не дарма називають класиком постмодерну: під одну обкладинку він помістив не одну історію, а чотири. В якийсь момент сюжет поділяється на чотири великі гілки, кожна з яких відповідає одному з можливих життів головного героя - Арчі Фергюсона. І у кожному зі своїх чотирьох життів він проходить через всі етапи дорослішання: переживає зміни відносин з родиною і друзями, намагається облаштувати своє особисте життя, бере участь у подіях, пов'язаних з культурою, спортом і політикою 1950-1960-х років, на які припала молодість героїв і які стали такими важливими для Америки. Оскільки кожному з Фергюсонів відповідає свій шар культури, тому охоплення виходить максимально широким.

Пол Остер (нар. 1947 р.) - американський романіст, поет, есеїст і перекладач,автор багатьох романів, п'єс, віршів. Лауреат численних літературних премій.

«4321» - перший за сім…

Ця історія ведеться від імені молодого хлопця Джема Челіка. Вона починається в 1986 році, коли його батько зникає з−за проблем з поліцією. Підліток, письменник-початківець, який готується до вступного іспиту в університет, влаштовується на літню роботу як учень майстра з пошуку свердловин. Майстер Магмут, до якого Джем відноситься як до свого батька, розказує йому не тільки про тонкощі копання колодязя, але й дає уроки життя. Під час робіт в сусідньому місті увагу хлопця привертає рудоволоса жінка, яка виступає в трупі бродячого театру. І все починається…

Як завжди в романах Орхана Памука, тут багато відсилань до історії, до древньої літератури, до міфології. Без протистояння Заходу і Сходу теж не обійшлося.

Можна впевнено сказати, що «Руда жінка» це роман-притча,це роман в романі,де тісно переплелися театр і реальність, легенда і міф, метафора і дійсність, Схід і Захід, батько та син, релігія і атеїзм – отже, життя та смерть.

Ця історія ведеться від імені молодого хлопця Джема Челіка. Вона починається в 1986 році, коли його батько зникає з−за проблем з поліцією. Підліток, письменник-початківець, який…

До цієї книжки увійшли два різдвяні оповідання Андрія Куркова — «Різдвяний сюрприз» та «Моя улюблена різниця» — і великий роман «Шенгенська історія».

...21 грудня 2007 року опівночі Литва приєдналася до Шенгенського простору. У цю ніч три молоді пари, які подружилися на рокфестивалі, зібралися на хуторі Пієнагаліс, щоб відсвяткувати «Шенгенську ніч» і поділитися одне з одним планами на майбутнє. Інґрида та Клаудіюс говорили про свій переїзд до Лондона, Андрюс і Барбора збиралися до Парижа, а Рената і Вітас — до Італії. Вони не знали, чим їм доведеться там займатися, і навіть припустити цього не могли, проте довіряли Європі і були впевнені, що вона їх не підведе...

До цієї книжки увійшли два різдвяні оповідання Андрія Куркова — «Різдвяний сюрприз» та «Моя улюблена різниця» — і великий роман «Шенгенська історія».

...21 грудня 2007 року…

Іскендер Пала (нар. 1958 р.) — письменник-енциклопедист, одна з мега­зірок турецької словесності ХХІ століття. Його твори перекладено десятками мов світу, їх шаленими накладами перевидають і в Європі, і в Азії. Прискіп­ливий читач знайде в його романах геть усе: від мариністичних подробиць до назв близькосхідного посуду. Автор, як професійний історик літератури, пересипає їх і неймовірними оповідями про минуле, котрі черпає з давніх рукописів та хронік.

«Смерть у Вавилоні Кохання в Стамбулі» — чи не найвідоміший із романів Іскендера Пали, що сповна занурює нас у детективну історію, пов’язану з поемою містичного Мегмеда Фузулі. Її герої — Лейла та Маджнун, — оживаючи під пером Пали, проводять читачів лабіринтами таємничої ос­манської історії та літератури. Зійшовшись докупи в Стамбулі, ці лабіринти завершуються там, звідки їх і прокладено, — на руїнах Вавилону, де давні жерці надійно заховали ключі до потойбічних знань.

Іскендер Пала (нар. 1958 р.) — письменник-енциклопедист, одна з мега­зірок турецької словесності ХХІ століття. Його твори перекладено десятками мов світу, їх шаленими накладами…

До цієї книжки увійшли твори всесвітньо відомого письменника Андрія Куркова, які пов’язані однією темою — війною.

«Щоденник Майдану та війни» — особистий щоденник автора, фіксоване відображення життя у Києві та країні, доповнений записами про перипетії на сході України, в Криму, роздумами про війну, про те, як і чим, за його баченням, живе окупований Донбас останні роки. А у романі «Сірі бджоли» розповідається про життя пенсіонера сорока дев’яти років Сергій Сергійовича, який живе у селі Мала Староградівка, що знаходиться у так званій сірій зоні. Головна його турбота — як і куди з настанням весни відвезти подалі від війни своїх бджіл. Відвезти туди, де не стріляють, щоб згодом у меду не було присмаку війни...

До цієї книжки увійшли твори всесвітньо відомого письменника Андрія Куркова, які пов’язані однією темою — війною.

«Щоденник Майдану та війни» — особистий щоденник автора,…

Чабуа Аміреджибі — грузинський письменник і поет, класик грузинської літератури. Народився він 18 листопада 1921 року в Тифлісі в родині князя. Аміреджибі — один з найбільш давніх і знаних грузинських родів, якиймає тисячолітню історію. Під час сталінських репресій спочатку були заарештовані батьки майбутнього письменника, а згодом і сам він. Чабуа не міг змиритися з цим і тричі намагався втекти з табору. Після однієї втечі йому вдавалося переховуватися понад чотири роки, і він повною мірою відчув те, що випало на долю його героя — абрага Дати Туташхіа. Звільнений Чабуа Аміреджибі був тільки в 1959 році. З 1960 року займався літературною діяльністю.
Помер письменник 2013 року.

«Дата Туташхіа» — найвідоміший роман Аміреджибі. Його було закінчено 1975 року, але й досі своєї актуальності він не втратив. Здавалося б: грузинське суспільство кінця ХIХ — початку ХХ сторіччя, герой, подібний до Робін Гуда, що б’ється з ворогами, нарешті, кохання... Для нашого часу це, напевно, наївно. Але Аміреджибі змалював усе це так, що читач мимоволі співчуває головному герою і разом з ним проживає його життя. Здається, це той випадок, коли над твором письменника час не владний.

Чабуа Аміреджибі — грузинський письменник і поет, класик грузинської літератури. Народився він 18 листопада 1921 року в Тифлісі в родині князя. Аміреджибі — один з найбільш…

У романі «Біль і гнів» Анатолій Дімаров веде далі почату в «І будуть люди» розповідь-епопею про щоденні клопоти жителів полтавського села Тарасівка. Їм здавалося, що минулося найстрашніше – примусова колективізація, Голодомор, масові репресії. Та невдовзі наспіла чорна година – воєнне лихоліття, а на зміну одним нелюдським порядкам прийшли не менш жорстокі. Як вестиметься тарасівцям, на чий бік стануть?

У романі «Біль і гнів» Анатолій Дімаров веде далі почату в «І будуть люди» розповідь-епопею про щоденні клопоти жителів полтавського села Тарасівка. Їм здавалося, що минулося…

У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.

У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової…

Анатолій Дімаров (1922–2014) написав «Міські історії» у роки своєї творчої зрілості. Проте не тільки досвідченість автора сприяла тому, що вони посіли незаперечне місце серед знакових творів його чималенького доробку й набули популярності в читачів. У часи несвободи й «грому перемог» соцреалізму ці оповіді привертали увагу насамперед незвичною тематикою – родинні стосунки, страждання й радощі героїв. Не надумані, не штучні. Адже, за словами письменника, він в архіви не ходив, очевидців не шукав. Те, що зворушувало в житті, те й описував. І робив це завжди з неабиякою майстерністю, бо володів особливим даром бачити душу людини, розуміти тих, хто жив непомітно для інших, наче скрадаючись і водночас переживаючи значні потрясіння, потерпаючи від несправедливості, щиро радіючи несподіваним подарункам долі. Ці непрості історії спонукають до роздумів: автор, зазвичай психологічно тонко змалювавши ситуацію, усувається від оцінювальних суджень.

Анатолій Дімаров (1922–2014) написав «Міські історії» у роки своєї творчої зрілості. Проте не тільки досвідченість автора сприяла тому, що вони посіли незаперечне місце серед…

Анатолій Дімаров (Анатолій Гарасюта — 1922–2014) народився в Миргороді на Полтавщині в учительській сім’ї. Коли родину розкуркулили, заради безпеки дітей батьки розлучилися. Його мати вказала що чоловік помер, змінила документи й дала дітям своє дівоче прізвище.

«Містечкові історії» — це серія невеличких повістей, у яких автор висуває низку морально-етичних проблем життя українців за радянських часів.

Жива мова, цікаві герої та сюжет занурюють у світ українського села, починаєш розуміти людей довкола. Автор не робить своїх героїв ідеальними — вони такі, якими є звичайні люди зі своїми вподобаннями й недоліками.

Героям повістей притаманні висока громадська активність, готовність прийти на допомогу, вміння обстоювати свої життєві переконання. Такі герої, як Панас Юхимович, Загурко, Кобзик — люди безпринципні й нестійкі. Пішовши на компроміс із власною совістю, вони самоізолювалися, збайдужіли до всього, крім свого добробуту.

Анатолій Дімаров (Анатолій Гарасюта — 1922–2014) народився в Миргороді на Полтавщині в учительській сім’ї. Коли родину розкуркулили, заради безпеки дітей батьки розлучилися. Його…

Анатолій Дімаров (1922 – 2014) написав свої мемуари в часи незалежної України, коли, за його словами, «уже не було цензури й ніхто мене не шматував». Це важлива деталь, адже переважна більшість його творів датована страшними роками заборони на правду. У спогадах письменник зазначає, що виходили вони з численними купюрами й перевидати їх повністю вдалося тільки у власній державі. Загалом цей монолог пам'яті вмістив у собі всі непересічні події в історії України XX століття, які автор пережив особисто. Він розповідає читачеві, як вони бачилися йому тоді й нині, без жодних виправдань говорить про свої помилки й відверто – про своє оточення. Не оминає увагою і комічні епізоди, яких також не бракувало в його житті. Анатолій Дімаров прагнув, щоб з його книжками людина забула про негаразди, щоб їй трошки полегшало на душі від того, що вона прочитала, щоб вона «і посміялася зі мною, і пожурилася». У читача є така нагода.

Анатолій Дімаров (1922 – 2014) написав свої мемуари в часи незалежної України, коли, за його словами, «уже не було цензури й ніхто мене не шматував». Це важлива деталь, адже…

Пророчі слова великого Тараса, що «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» стали непохитним переконанням і Анатолія Дімарова: останній рядок цього твердження він узяв за назву одного з кращих своїх творінь. Хоч у ньому йдеться про найтрагічніші сторінки життя українського селянства періоду колективізації-Голодомору, хоч до нашої Незалежності ще залишалися довгі десятиліття. Річ у тім, що беручись за написання роману, а це початок 1960-х, письменник уже позбувся облуди радянщини. Зате вона цупко трималася за свої наративи — третину твору цензура скоротила.

Пророчі слова великого Тараса, що «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» стали непохитним переконанням і Анатолія Дімарова:…

Анатолій Андрійович Дімаров (Анатолій Андроникович Гарасюта — 1922–2014) народився в Миргороді на Полтавщині в учительській сім’ї. Коли родину розкуркулили, заради безпеки дітей батьки розлучилися. Його мати вказала, що чоловік помер, змінила документи й дала дітям своє дівоче прізвище.

У збірці «Сільські історії» ідеться про життя та долі людей двох сіл на Полтавщині: Рогозівки під час Другої світової війни та Малого Тікача в повоєнні роки. Її було засновано збіркою оповідань «Зінське щеня», що народжувалися на полтавському хуторі. Мешканці цих сіл «поріднилися» з більшістю людських достоїнств і вад, зігріваючи та караючи ними не лише сусідів, а й самих себе.

Більшість героїв — люди вікові, їм довелося дивитися в очі найстрашнішої насильницької смерті, яка в роки війни сліпо косила всіх підряд, а біля них кружляла найдовше.

Автор не робить своїх героїв ідеальними — це звичайні люди зі своїми перевагами та недоліками: працьовиті й добрі, ледачі й злі, гострі на слово й мовчазні, старі й молоді, зі своєю вдачею та долею.

Раніше видавництво «Фоліо» випустило друком твори А. Дімарова «Містечкові історії», «Міські історії», «На коні й під конем. Блакитна дитина», «І будуть люди», «Біль і гнів».

Анатолій Андрійович Дімаров (Анатолій Андроникович Гарасюта — 1922–2014) народився в Миргороді на Полтавщині в учительській сім’ї. Коли родину розкуркулили, заради безпеки дітей…

Володимир Лис — український літератор, журналіст, лауреат Коронації слова, Гранд-Коронації, Золотий письменник України — 2016.

Від біблійних часів, перед початком і в перший рік нової ери, через події Другої світової війни й до кінця XX ст. — такий діапазон роману-триптиху «Вифлеєм». Його сюжет зав’язано у міцний вузол, у ньому діють і сумнозвісний цар Юдеї Ірод, і римський намісник, відомий зі сторінок Біблії Квіріній, і його раб-нишпорка, далекий предок українців Скитій, який шукатиме новонародженого «царя світу». Німецький офіцер Генріх фон Заукель двічі опиниться в охопленій вогнем Україні. А ще новітні Ромео і Джульєтта драматичних воєнних літ: українка Яринка і поляк Збишек. А ще: чи зможуть селяни з Великої Волині Юхим і Люба поселитися в омріяному домі та чи врятується донька українки Марії та єврея Давида Бетті…

Що змінилося з часу відомих трагічних подій у Вифлеємі та в людських душах і світі взагалі, як відбилися і повторилися ці події вже у бурхливому XX ст. з його Голодоморами й Голокостом?

Володимир Лис — український літератор, журналіст, лауреат Коронації слова, Гранд-Коронації, Золотий письменник України — 2016.

Від біблійних часів, перед початком і в перший…

«Я брався за теми, офіційно майже заборонені, бо ж усі писали на виробничу тематику, а я − про сім'ю й виховання дітей», − згадував Анатолій Дімаров. Його роман «Ідол» (1961) зворушує й змушує замислитися над складними питаннями. До яких непередбачуваних наслідків, як для самої жінки, так і для її дитини, може призвести сліпе материнське почуття, надмірна опіка над дитиною? Чому діти-ідоли, які змалку отримували «все найкраще», часом виростають черствими, грубими, себелюбними, жорстокими і зрадливими? Чи знайдуть герої роману «Його сім'я» (1956) шляхи зближення, коли вгасає подружня любов, зростає невдоволення одне одним, коли щоденні сварки, взаємні звинувачення й образи ведуть до розпаду сім’ї? Нагальні загальнолюдські проблеми порушує Анатолій Дімаров у своїх сімейних романах, котрі й сьогодні викликають неабиякий інтерес читачів.

«Я брався за теми, офіційно майже заборонені, бо ж усі писали на виробничу тематику, а я − про сім'ю й виховання дітей», − згадував Анатолій Дімаров. Його роман «Ідол» (1961)…

Улас Самчук (1905—1987) — видатний український письменник, автор романів-епопей та повістей про долю українського народу. Його називали «українським Гомером ХХ століття», однак твори замовчувались в радянські часи. Лише в незалежній Україні вони почали видаватися на батьківщині письменника.

Роман Уласа Самчука (1905–1987) «На краю часу» багато в чому є автобіографічним. У ньому йдеться про першу хвилю української політичної еміграції, яка опинилася у Празі та відстоювала своє українство; змальовується роль і місце митця в умовах чужомовного оточення. Головний герой твору тяжко й виснажливо працює над романом, друк якого, втім, видається йому сумнівним через безперспективність творити українською на чужині. У. Самчук повністю занурює читача в атмосферу Праги 1920–1930-х років, майстерно описує як визначні місця чеської столиці, так і реалії того часу — гуртування в українських осередках; обставини та умови праці тощо. Прототипами героїв твору стали реальні політичні та культурні діячі.

Роман «На краю часу» було написано у 1963 році, але тільки зараз, через 60 років, вперше друкується видавництвом Фоліо.

Улас Самчук (1905—1987) — видатний український письменник, автор романів-епопей та повістей про долю українського народу. Його називали «українським Гомером ХХ століття», однак…

Жауме Кабре (нар. 1947 р. в Барселоні) — іспанський філолог, романіст, сценарист, історик літератури. Пише каталанською мовою. Закінчив філологічний факультет Барселонського університету, викладає в університеті Лериди, член філологічного товариства Каталонського університету. Протягом багатьох років Кабре поєднує письменницьку діяльність з викладанням, також працює на телебаченні і пише кінематографічні сценарії. Лауреат багатьох літературних премій. У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки письменника «Моє каяття» та «Голоси Памано».

«Поглинуті вогнем» (2021) — останній твір видатного письменника і нашого сучасника Жауме Кабре, можливо, навіть своєрідний підсумок його літературної творчості. Автор, що не писав одинадцять років, легким іронічним стилем висловлює своє вкрай песимістичне ставлення до життя і пошуку щастя. А водночас це дуже цікавий оригінальний детектив із масою літературних алюзій, в якому мовознавець-аматор усупереч своїй волі стає співучасником убивства і, розшифрувавши філологічну головоломку, допомагає зловмисникам зняти кошти з чужого рахунку.

Українською друкується вперше.

Жауме Кабре (нар. 1947 р. в Барселоні) — іспанський філолог, романіст, сценарист, історик літератури. Пише каталанською мовою. Закінчив філологічний факультет Барселонського…