RU

Вже другий автор, який зовсім невеличким текстом влучає прямо в серце. І знов це книжка від видавництва Анетти Антоненко.

Кім Тхюї народилася у В’єтнамі. Коли дівчинці ледве виповнюється 10 років, сім’я вимушена тікати спочатку до табору біженці у Малайзії, а потім до Канади. Своє життя «до» і «після» вона й описує в цьому автобіографічному художньому творі.

Сім’я героїні, Нгуєн Ан Тінь, до приходу комуністів була заможною. Цей статус проявлявся як у високому паркані із битим склом на вершечку, так і привілеями, якими вони могли користуватися. Це і навчання дітей, і обстановка будинку, і прислуга, і якісні харчі. Як буває, світ за парканом вдавався дівчинці більш привабливим. З приходом «борців за краще життя» вона має змогу познайомитися з ним краще. Візити людей у одностроях становляться…

З художньої літератури можна багато почерпнути про Американо-В'єтнамську війну, але часто, це описано самими американцями. Як же погляди в'єтнамців щодо цього?

Авторка створила цю книгу на основі автобіографічних фактів, спираючись на власні почуття та переживання. І в цій книзі, як і її житті ми відкриваємо для себе історію маленької дівчинки  сім'я якої на власний страх і ризик тікали від війни в новий світ. Вони не знали чи доберуться до іншого берегу, покинувши багатства і суспільні блага, щоб там, у Канаді бути ніким. Біженці, що не знають мови, з одягу мають тільки те, що на собі, але з сподіваннями на краще життя.

Вся книга написана міні-уривками, а часом кількома абзацами. Вони описують життя таких самих біженців, життя до війни, американських солдатів на їхній землі, народ що…

Є книги, з якими страшно й важко. Є книги, з якими легко й приємно. Є книги, з якими просто цікаво. А є такі, в яких усе це є - ціле життя, записане на папері. Так дивно стає: читач гортає сторінки, а з них не скрапають сльози чи кров, не сиплеться шелестке чайне листя, не розквітає квітка лотосу, не доносяться розпачливі крики матері чи дзвінкий дитячий сміх... Але все це там є! Так, на кожній сторінці невеличкими літерами позначені нелюдські страждання й неземне щастя, зло й добро, смерть і народження, ненависть і любов... Уява читача вимальовує все те, що бачила й пережила авторка або її сім’я у В’єтнамі, Малайзії та, врешті решт, у Канаді. І те, що завдяки цій книзі можна побачити й відчути, перевертає душу, змушує переоцінити те, що маєш, іншими, більш вдячними, очима подивитися на…

Мне была интересна тема, захотелось больше узнать о проблемах Вьетнама и беженцах из него, но сама книга не зашла. Это что-то для любителей "восточного" - обрывки мыслей, которые должны сплетаться в красивый узор, но мне не сплелись ни во что, так и остались обрывками мыслей. Прошлое, далекое прошлое, намеки, обрывки, полутона. Остановись! Объясни. Нет. Ну такое. Просто не моя книга.

Скажу одразу, спочатку купилася на обкладинку і дизайн. Вже потім прочитала анотацію. Щойно отримала книгу - почала читати... І це було дуже складно і не зрозуміло...

Мені не вистачило сюжету: так я розумію, що це просто нариси роздумів персонажа, але окрім описів та місць перебування, рівень інтелекту та характер героїні змінюється. У мене неодноразово виникало питання чи про одну і ту ж людину я продовжую читати.

Мені не вистачило хоча б якогось тематичного або хронологічного упорядкування. Нариси "стрибають" у часі, від минулого до майбутнього, потім теперішнє і знову минуле, а потім знову минуле чи майбутнє. Так само вони "стрибають" і в темах: діти, доросле життя, студенство, втеча в іншу країну і адаптація до неї(доречі це і мала бути основна тема книги), дитинство щасливе і не дуже.…