Рецензии на книги — Катерина Бабкина

Я вважаю, що поезія - це щось настільки невловимо ефірне, що вірш в різні пори року, частини доби чи просто в різних настроях буде читатись щоразу інакше. Тому дуже важливо, щоб правильна збірка потрапила до рук в правильний час. Можливо вже за кілька хвилин казатиму, що у поезії Катерини Бабкіної нема нічого особливого, але зараз я ділю її вірші на ті, котрі хочеться вивчити напам'ять повністю і ті, з яких варто вирвати бодай одну цитату. Дякую авторові за влучність та актуальність. Хочу відмітити також оформлення книги. М'яка обкладинка із сюрреалістичним малюнком, 47 сторінок глянцевого паперу, але ілюстрації та колажі зосередились чомусь тільки на початку. Чи то фантазії дизайнера не вистачило (в чому я сумніваюсь), чи то книга би тоді потягнула значні кошти...

В жизни восьмилетнего мальчика Шапочки больше нет бассейна, вкусной еды, домашних животных и школы — всего того, что является нормой для других детей. А все потому, что он болен лейкозом.
⠀
Но у него есть любящие родители, хоть они и в разводе, заботливая бабушка и... Кит — тайный друг, прилетающий каждый вечер.
⠀
День ото дня Шапочка вынужден принимать таблетки. Привычны для него и болезненные уколы, анализы, стены больницы. Однако мальчик готов вытерпеть многое, чтобы однажды наступил тот день, когда доктор скажет его маме, что он здоров.
.
.
«Шапочка и кит» — взрослая книга для детей, в которой много любви и печали, боли и надежды.
⠀
Такая трогательная, чувственная, наполненная силой история принятия и борьбы, нашедшая отклик в моем сердце.
⠀
Р. S. Прекрасно дополнили написанное иллюстрации Юлии…

Сборник рассказов, где каждая отдельная история является частью единого пазла.
⠀
Пятерых друзей, которые познакомились в первый день школы, судьба связала на всю жизнь. И лишь заглянув в истоки, можно будет разглядеть лица каждого из них.

Побывав на литературных чтениях Екатерины Бабкиной, где она читала отрывок из первого рассказа сборника, не смогла успокоится, не прочитав его весь.
⠀
В такой маленькой книге автор смогла раскрыть и донести до читателя истории нескольких поколений, затронула периоды Голодомора, Второй мировой, бурных 90-х и годы уже независимой Украины, свела все написанное к общей точке. И это поражает.
⠀
Такие разные повороты судьбы таких разных людей, а цель одна — счастье.
⠀
Екатерина Бабкина смогла меня приятно удивить, хочется еще почитать написанное ею.

Тішуся тим, що першим напишу враження від книги, яка ніби то для маленьких дівчат. Насправді- для тих, хто любить Україну та цікавиться її історією. Приятелька жінці принесла цю книгу, я ж скористувався тим, що поки дочитується інша,то можна "перехопити". Пишаючись стильним оформленням творів, що виходять українською мовою, дещо здивувався, дивлячись на малюнки , зображуючи героїнь ( та людей поруч). Всі якісь налякані ( тільки одна усміхнена), з величезними руками, безпропорційними тілами. Подивився на портрети в Інтернеті. Там- симпатичні. Потім зрозумів, що ілюстраторки ( Анна Савіра, Юлія Твєртіна) надихалися творами Пікассо. Почав посміхатися, уявляючи першу реакцію жінок, що зображені. Помічати схоплену схожість. Сподобалося. Текст простий, невеличкий. Поруч з портретом -…

Человек приходит в этот мир для счастья. Однако жизнь — штука непростая: в ней есть войны, недуги,  боль... Но иногда стоит лишь сбросить с себя всю «одежду», чтобы ощутить себя живым.
.
.
«Счастливые голые люди» — тематический сборник рассказов, в котором, не подумайте, нет ни нудистов, ни эротических сцен. Это книга о том, как в иногда жестокой реальности найти светлые уголки.
⠀
Книгу можно прочитать буквально за час, а то и меньше, но она оставляет после себя приятное послевкусие.
⠀
Особо понравились рассказы «Костя» и «Коробка з ґудзиками» — зацепили.
⠀
Хороший сборник от замечательной украинского современного автора.

Ще не було такого разу, щоб зі Львова я повернулась без книги. Так і минулого тижня купила нову збірку поезії Катерини Бабкіної. Звичайно її вірші можна почитати онлайн, але паперовий варіант завжди ліпший, а ще й пам"ятаючи оформлення "Гірчиці"... На жаль, за "Знеболювальне і снодійне" взялось видавництво "Фоліо" - це вже означає, що естетичної насолоди від книги не отримаєш. А ось що точно будеш мати, то це неякісний папір, нерозрізані сторінки і відсутність дизайну. Але чорт з ними, з тими прикрасами, якщо б зміст класний... Для чого було в нову книгу всовувати мало не половину старої збірки?! Якби Бабкіна за цей проміжок часу нічого не написала, але ж у неї купа ненадрукованих віршів. Шкода грошей(

Дуже люблю читати записи Катерини Бабкіної у Фейсбуці, дуже люблю те, що вона робить і як вона це робить. Але от вже друга книга мене розчаровує - попередня через те, що містила дуже багато повторів віршів із попередніх збірок, ця - тому що обіцяного щастя я не відчула. Навіть навпаки, 80 сторінок суму.

Надзвичайна книжка.Все таке тепле і все так влучно! Я тепер її ношу з собою, аби можна було зупинитись і прочитати потрібний момент..

Закохуватися у поезію - це прекрасно. Ловити себе у рядках, впізнавати прадавні речі, виписані манускриптом під шкірою і сховані віками, що промовляють тихим шепотом - це неймовірне відчуття. І воно сталося у мене з Бабкіною. ⠀ Кожен її вірш - це одкровення. Ці одкровення хочеться вкарбувати на долонях і звертатися до них у хвилини туги, шукати в них втрачену надію і захоплюватися коханням, що відбувається між чоловіком і жінкою. ⠀ Ці поезії дуже відверті. Рядки сплітаються у павутину почуттів, яка затягує і не відпускає до останньої сторінки збірки. ⠀ Це любов️

Бляха, чому я тільки зараз добралась до Бабкіної, Лівіна, Чеха??!! Чому мені тільки буквально недавно відкрилися очі на сучукрліт, яка знаходиться під носом?? Наші пишуть настільки прекрасно, наскільки зрушують ті самі коліщатка десь всередині власним словом, що мама не горюй. ⠀ Що поробиш, я була молода і дурна (зараз не така вже молода і може трохи розумніша) і мені повилазило: на сучасне, тим більш українське я говорила своє заповзяте нонконформістське "фееее". Але матінко рідна, мій маленький літературний естет всередині захоплено танцював джигу-дригу від цієї збірки! ⠀ Взяти хоча б Бабкіну і її "#піфа" - історія про дитинство і дорослішання, про кохання, яке могло статися, але не сталося, про перший секс, який описано так природньо, що дійсно думається - справді, воно так і є, це…

Глибока, але така важка книга. Про скалічені обставинами життя, про скалічені обставинами душі, які залишають такі самі рубці на своїх дітях, дружинах, чоловіках, внуках. ⠀ Історія п'яти сімей, діти котрих знайомляться у першому класі вже незалежної України. Вони несвідомо несуть тягар печалі за плечима, і та печаль так само несвідомо скеровує їхні вчинки, визначає їхні долі, помережані болем. ⠀ Книга про болісну пам'ять, яка передається через кров, перетікає судинами і залишається з нами, навіть якщо ми про це не здогадуємося. Чому у кожній сім'ї все так, а не інакше? Які скелети минулого і трагічні досвіди ховають наші дідусі і бабусі, тати з мамами? Чи могло би все скластися інакше, якби всіх тих подій колись давно не довелось пережити і не довелось потім складати душу по…

Взагалі-то я не купую незнайомих книжок. Купую ті, які читала в електронці, і вони мені сподобались, або нові книжки улюблених авторів, або за рекомендаціями людей, смакам яких довіряю. Так от, про цю книжку нічого такого сказати не можна. Ну, хіба що чула щось хороше про автора. Але все ж купила. І правильно зробила! На сімдесяти сторінках цієї маленької збірочки оповідань - неймовірна кількість життя. Вони всі такі справжні, такі емоційні, такі проникливі. Такі зворушливі, що змушують і всміхатися, і втирати сьлози. І це було трохи неочікувано від книжки з такою назвою: я розраховувала на щось більш веселе і життєрадісне.Але я не розчарувалася, ні в якому разі. Ці оповідання - вони справді про найдорожче. Про турботу наших батьків і дідів, про їхню любов. Про те, як їм нас не вистачає.…

це правда знеболювальне, більше ніж снодійне. цитувати Бабкіну рядками неможливо, доводиться читати цілий вірш. і знаходитимеш своє. і критиме від кожного слова, перехоплюватиме дихання і хотітиметься запам"ятати, бо все це про мене, про нас, сьогодні і завтра і на віки вічні амінь.

у кого все добре, вам стане сумно.

Протягом усієї книги у Соні розривається серце. Від щастя, любові, болю, вражень, думок. Воно розривається від всього, рефреном через весь роман. І це робить її живою (і Соню, і книгу, і авторку) та справжньою. Але не тільки це. В тій справжності багато усього - зрозумілого та не дуже, дивного, близького, божевільного. І хоча поезія Каті мені імпонує набагато більше, але "Соня" - дуже і дуже хороша, втім, як і сама Бабкіна.

Невеликі оповідання, тоненька книжечка. Не можу сказати, що всі розказані історії припали 100%-во мені до душі, проте декілька моментів в них були справді чудовими. Взагалі книжку купила, бо моя мама якось натрапила на авторські читання, де і було зачитано автором шматок про ґудзики. І таке сильне враження це оповідання справило на маму, що мені теж захотілося прочитати книжку. До того ж українською, нажаль, я читаю не так багато, тому це була чудова нагода навідатися до книгарні. Загальне враження гарне, проте мені б хотілося, щоб під обкладинкою було на порядок більше сторінок, більше історій, тому що книжка на півгодини - це книжка не для мене, аж ніяк.

З творчістю Каті Бабкіної я знайома давно й люблю не лише те, що вона пише, але й що робить. Започаткувала з Марком Лівіним чудовий #bookchallenge_ua, пише для дітей та підлітків, опікується дітьми, які мають онкологічні захворювання... Перелік можна продовжувати, але Гугл знає краще, тому можете скористатись. На презентації Катя дуже цікаво описала свою книгу, адже сказала, що вона поєднала різні епохи та почуття людей. Якщо чесно, то з назви я очікувала якихось дуже теплих та милих розповідей, але... Кожна історія варта того, щоб піссля неї не перегорнути сторінку і читати наступну, а випити чаю і просто подумати. Пережити її, "довідчувати", зпроектувати на своє життя... Як на мене, то в книжці дуже зворушливо описані стосунки між людиною і її батьками, чи дідусями... В сучасному…

Більше всього в цих історіях зачіпають за живе оті щемливі кінцівки. Те двоїсте "дякую" в розповіді "Коробка з гудзиками", журливо-ностальгійне "навіть тепер" у "Костя", тривке "носи. кросівки" в однойменному оповіданні. Тут навіть складно втямити, чи це була крапка, чи знак оклику, чи навіть три крапки... А може й зовсім нічого.

Над тобою вогник горить нічий, тихо у кімнаті і надворі. Ти тепер прозорий, легкий, нічний, меший від комах, тонший від роси - вирушай, потік; проростай, горіх; долети до того, хто на горі, не забудь, не схиб, розкажи про всіх і за всіх однакове попроси.

це прекрасно тчк прекрасно саме в словах, дуже хотілося, щоб вони не закінчувалися. а про тему і сюжет нічого писати не буду.

это такая невероятно добрая и честная история про мальчика, который носит синюю шапочку, дружит с летающим китом и кормит его своими таблетками. мальчика, который хочет кататься на лонгборде, ходить в школу, плавать в бассейне и кушать вкусняшки, но ему пока нельзя. а еще хочет завести собаку, потому что "если кто-то хочет, чтоб ему было хорошо, и не знает, как - нужно просто иметь кота или пса и любить их". про мальчика, который перечитал все на свете книги о животных ("на самом деле где-то двадцать три, но это тоже очень много"), грустит, потому что "у мамы с папой не вышло", а еще борется с лейкозом. и все обязательно будет хорошо, потому что иначе никак. это практически "малыш и карлсон", только "шапочка и кит".

> отзыв в блоге

Воркбук "Звичка писати" я придбала ще під час передпродажів десь наприкінці 2019-го, на початку 2020-го року. Читати цю книжку я почала аж у вересні і дочитала тільки зараз, книжка, хоч візуально і здається невеличкою, але вона просто переповнена різними вправами, націленними не тільки на письменництво, як дію, але і на психологічні блоки на упередження, які можуть не давати нам писати.

Оскільки ми постійно змінюємось, вправи можно виконувати знов і знов у різні періоди життя. Саме через це я не поставила книжку на полицю після того, як перегорнула її останню сторінку, я поклала її на свій робочий стіл, щоб повертатись до неї знов і знов. Якщо ви хочете мати більш якісний підхід до написання текстів, радо раджу вам цю книгу.