Умно говорить трудно, умно молчать – еще труднее.
Третя книга серії «Европейський BEST». І перша цього автора.
От ніяк не могла вирішити, яка для мене цікавіша – Ромен Сарду «Прости грехи наши» чи ця. І довго, довго сперечавшись таки вирішила залишити їх на одному рівні. Не дотягнув до них «Шедевр» Гловер, бо занадто високу планку взяли автори. Чи просто закрутили так, що до них не дістатися.
Так от – ГГ це хлопчик Леберехт, який має сестру «Фіалочку» Софі, та втрачає батька. Матір вони втратили певно ще раніше. І от, син копача могил залишається наодинці зі своїм горем. Від батька він дістав знання латини та мислення не типове оточенню. Бо, незалежно від віку, розум таки до нейтралітету (до певного часу) прикріпився у нього в голові.
Автор закручує сюжет, не встигаєш озирнутися, як двоє сиріт здобувають названого брата та прийомну сім’ю. І починається нове життя, погляди та враження. Раптово знаходяться свідки, що бачили живим батька, що «очорняють» його минуле. І, раптово, діти дізнаються, що церква прийняла рішення, що їх батько був відьмаком. Здавалося, чи варто після всього мучити ще дітей? Але, про це вже ніхто не думає. Чесно кажучи, мені було цікаво читати про долю Ліберехта та його сестри. Коли хтось мислить всупереч суспільству! І хоча не зовсім релігійна тематика мене приваблює в художніх книгах, варто зазначити – автор впорався із завданням. Бо кожна сторінка затягує все дужче і дужче.
І тут таки цікавий персонаж – Лютгер, що дозволяє собі мислити масштабніше за правила. Бачити погані помисли та відрізняти їх від інших.
Взагалі, книга не дарма відноситься до серії «BEST», бо після неї таки залишається осад (якоїсь приреченості). А ще цікавість до інших книг автора. Якщо вони такого типу – то зустрічайте мене фанати – я з Вами!!! :)
И будьте уверены: в трудные времена только фантазия может сделать человеческую жизнь сносной. Одни считают, что это значит выдавать желаемое за действительное, другие же называют это верой.
8 понравилось
