Цитаты из книги Спитайте Мієчку

— Ой, та що там я? — казала бабуся, як прийнято було казати старим людям, які любили наголошувати, що на мене кави не варіть, бо, може, я до обіду умру.

Багато ще де є будинки, а такого, де збираються всі, більше немає.

Життя не завжди можна жити, часом треба від нього сховатись.

Найгірша тюрьма- це ти сама.

- Ба, тобі не жарко? - спитала онука.
- Доживеш до дев'яноста шести і попробуєш дождаться, щоби тобі стало жарко,  - відповіла бабуся. - Носки мені принеси.

Раніше літо було безкінечне, правда?

Я вважаю, що нема чого і дружить із тими, з ким не можна посваритись.

Літо перевалило за половину, а друга половина літа, як відомо, втричі коротша. Після неї воно більше не йде, а стрімко добігає кінця.

а ввечері їй раптом стало себе шкода, стало сумно, печально і самотньо, як часом буває усім, коли сідає сонце

— Дівчинко моя, а хіба ж я колись була розумна?

Цю класичну бабусину репліку не було чим крити.

У Бога треба вірить, тоді люди щасливіші і не спиваються.

Усі решта були спокійні, чемні і потім роками перед тим, як заснути, вели уявні діалоги із людьми, на яких не спромоглися вилити сік, як кінцевий аргумент.

Вона хотіла перемотати час назад, хоч на добу, щоб знову сидіти на дивані й боятись незнайомих фар, не знаючи, що вони від його некрасивої сріблястої машини.

— Лілічко, ти важиш кілограм сорок, а скачеш, як слон.
— Ти бачила, як скачуть слони?
— Бачила, як скачуть коняки. Ти скачеш гучніш.

У Бога треба вірить, тоді люди щасливі і не спиваються.

У шелтері ідеї не приходили до голови, зате приходило усвідомлення, що колись таки прийдуть

Вона часто казала: «Що я зробила тут, провівши все життя у боротьбі із кущами?» — насправді знаючи, що збудувала прихисток, де можна було сховати дітей від того, на що не можеш впливати, а потім так само прихистити від життя їхніх дітей. Бо життя не завжди можна жити, часом треба від нього сховатись.

- Була в мене колись колега, - заговорила Марта, - котра на всі пікніки, на всі походи у гори чи куди б вона не йшла, вдягалась ідеально. Кросівки її лишались білими завжди. Сука така була, не передать.

Запам’ятай, як нам зараз добре