Цитаты из книги The Midnight Library

- Люди, які мають витримку, влаштовані так само, як і всі інші, - казала лекторка. - Різниця тільки в тому, що вони мають чітку мету й рішучість її досягти. Витримка необхідна для зосередженості у світі, повному того, що людину відволікає. Це здатність не кидати справу, коли тіло й дух на межі, здатність не підводити голови, пливти до кінця доріжки, не роззираючись, не переймаючись, що хтось може тебе обігнати...

Людина - як місто. Не можна дозволяти, аби окремі, менш привабливі райони псували тобі загальне враження. Може бути якийсь нелюбий тобі закапелок, якісь провулки й передмістя, але те, що в місті доброго, визначає його цінність.

- У кожному житті містяться мільйони рішень.  Є серед них великі і малі. Але щоразу, коли одне рішення бере гору, результат не такий, як тоді, коли б перемогло інше. Відбувається незворотна зміна, яка далі веде до нових і нових змін.

- Це на мене дуже тисло.
- Але тиск нас і формує. Робить нас із вугілля діамантами.

- Поміж життям і смертю стоїть бібліотека, - мовила вона. - І в тій бібліотеці полицям немає кінця. Кожна книжка дає шанс спробувати інше життя, яке людина могла б прожити. Подивитися, що вийшло б, якби вона обрала щось інше... Чи вчинила б ти по-іншому, якби мала змогу позбутися того, що тебе зараз гнітить?

Я ніколи не зможу стати всіма, ким хочу, і прожити всі ті життя, яких би хотіла. Я ніколи не зможу навчитися всього того, чого б хотілося. Та й навіщо мені цього хотіти? Я хочу жити і відчувати всі відтінки, тони й напівтони душевного та фізичного досвіду, можливого в моєму житті.
Сильвія Плат

Жизнь – это всегда поступок.

Одинокий разум в городской суете тоскует по общению, потому что ему кажется, будто человеческое общение - суть всего. Но посреди чистоты природы (Торо называл ее «бодрящей дикостью») уединение приняло иной характер. Оно само стало своеобразным общением. Общением с миром.

Неужели такой была слава? Постоянный горько-сладкий коктейль из поклонения и нападок? Неудивительно, что столько знаменитостей сходило со своего пути, ведь дорога постоянно меняла направление. Тебя будто бьют и целуют одновременно.

Є певні закономірності життя...ритми. Легко, перебуваючи в межах лише одного життя, гадати, ніби періоди печалі, наші трагедії чи страх невдачі - наслідок саме такого способу існування. Що це побічний продукт певного способу життя, а не просто життя. Я хочу сказати, усе було б значно легше, якби ми зрозуміли, що жоден способів життя не дасть нам імунітету від печалі. І що печаль - невід'ємний елемент тканини щастя. Одного без другого ніколи не буде.

Бути людиною - це постійно перекладати світ мовою таких образів, щоб усе було до безглуздого просто.

Іноді для того, щоб промовити власну правду вголос, достатньо лише знайти такого, як ти.

Если поступить иначе в чем-то одном, зачастую это значит изменить все. Поступки нельзя менять в течение жизни, сколько бы мы ни пытались…

"Сострадание - основа всей морали", - писал философ Артур Шопенгауэр в один из своих спокойных периодов. Может, такой и была сама основа жизни.

Невозможно жить, не причиняя боли другим людям.

"Смело шагай к своей мечте, - говорил Торо. - Живи той жизнью,  которую она тебе подсказывает ".

Мы проводим столько времени, мечтая и других жизнях, сравнивая себя с другими людьми и другими версиями себя, когда в действительности в большинстве жизней есть что-то плохое и что-то хорошее.

Одинокий разум в городской тишине тоскует по общению, потому что ему кажется, будто человеческое общение - суть всего. Но посреди чистоты природы уединение приняло иной характер

«Не стоит недооценивать важность мелочей, – говорила миссис Элм. – Всегда помни об этом».