А вы когда-нибудь вели свой личный дневник?! Я нет. А Ода - главная героиня - да! Вся эта книга (как и две предыдущие) - это её записки, размышления, метания, фантазии, сомнения, выраженные в форме дневника.

Лейтмотив этого тома тетралогии - любовь! Читая, безусловно веришь всей той буре эмоций, что твориться в голове 12-летнего подростка: нравлюсь/ не нравлюсь/ как быть/ взять за руку/ что значить этот взгляд...

Первые порывы, первые бабочки в животе... Самый лучший день превращается в самый худший... Казалось бы маленькая невинная ложь, а оборачивается катастрофой...

Условно сюжет состоит из 3х частей: - окончание школьного года - лагерь - летняя жизнь после лагеря

Страницы книги по прежнему пестрят рисунками, меняется почерк, где-то вклейки как будь бы на скотч... Спасибо издателям за идею: полное ощущение, что читаешь настоящий дневник девочки-подростка.

Я сделала между томами перерыв в год. А сын - залпом почитал все 4 тома. Мой итог: современная, интересная, актуальная для детей 11-13 лет литература. Она близка им по духу, по гормональному всплеску в крови, оттого понятна, притягательна, и... полезна! Когда первые любовные порывы разрывают голову, а поделиться терзаниями не с кем или стесняешься, такие книги-дневники как «Привет! Это я...» - просто палочка-выручалочка для осознания, что ты не один такой во всем мире...

Але мама каже, що життя іноді схоже на "американські гірки" і мчить то вгору, то вниз. Можна почуватися неймовірно щасливою, а тоді раптом щось стається, і ти вже невимовно сумуєш, а потім стається щось інше, і щастя несподівано повертається, іноді неймовірним щастям. Мама каже, що "з часом усе стане ліпше", що час лікує. Але, як я уже казала, я не маю ЦІЛКОВИТОЇ впевненості, що вона має рацію у моєму випадку...

Чи комусь із дівчаток у віці 13 років не здавалося, що життя скінчилося й усе так погано, нещасливе кохання та й купа інших проблем? Можливо, це трохи стереотипна постановка питання, але я знаю по собі. І ця частина серії саме про це.

Цитата на початку рецензії найкраще відображає сюжет цієї книги. Уда то неймовірно щаслива, то неймовірно нещасна. Не існує жодних напівтонів, є лише чорне та лише біле. Юнацький максималізм, упевненість у тому, що твої проблеми — унікальні, і ніхто такого раніше ніколи не відчував. Безліч безглуздих учинків, за які потім соромно, навчання на своїх помилках — ось перелік згаданих в історії проблем.

Це було цікаво читати, я ніби перенеслася в свої 13 років. Але ця книга вже більше для "гормональних" підлітків. Перші 2 частини були більш безпосередньо-дтячі та "мілашні", якщо можна так сказати. Ця вже трохи інша. Трохи доросліша. Трохи з іншими думками та проблемами.

Але для мене ця серія дуже близька. З нею приємно проводити час. А схожість на справжній щоденник, яку дарують офрмлення та ілюстрації, додає читанню особливого задоволення.

Идеальные четыре тома. Единственный минус - нет пятого. А, на самом деле, я не знаю, к чему можно придраться в этой книге: •формат - чуть квадратнее обычного, ближе к тетрадному; •объемная - за счёт особенного внутреннего наполнения, приятно думать, что прочитал достаточно толстую книгу; •белая бумага, кроме одного тома, их четыре (не понятно, кстати, почему); •обложка с частичной лакировкой; •оформление - как настоящий дневник с рисуночками, списками, заметками на полях, с почеркушками. И если это личная книга, и у родителя не екает сердце, то вполне можно и раскрасить черно-белые рисунки и добавить свои личные заметки. У нас так не получилось, так как книги на двоих. •ну, и сам текст: очень близкий девочкам 10-12 лет. У нас эти книги были прочитаны залпом, обсуждались по ходу чтения, только и слышно было: «А ты это читала? А ты..?» и хохот, или тишина подозрительная, значит, зацепило. И было бы круто, если бы и мальчики тоже читали такие книги, чтобы понять, что творится с их подружками. В общем, идеальная книга, даже если просто для красоты на книжной полке.