Скарб

Що таке на світі щастя? — спитав би я у дуже письмен­них. Частенько чуєш, люди кажуть: отой щасливий. Глянеш на того щасливого, а він тобі показує на другого, а сам жалу­ється на свою недолю. Зовуть щасливими і тих, що увесь свій вік нічого не дбають, як мій Павлусь. Бог їм усе дає, а вони нудяться світом, не знають, що у них є і чого їм треба. Зо­вуть і скупого щасливим, бо у його багацько грошей; а він, неборак, увесь свій вік стереже тих грошей, як рябко на лан­цюгу, ніякої користі з них не має — і голодний, і холодний, ще гірш од якого-небудь бідолахи. Ні, панове, по-моєму, той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав,— той, кого Господь благословив на добрі діла, що розкинулись вони по світу, як розрослась пше­ниця на добре виораній ниві.. Нагодує вона і пахаря, і його сусідів, попаде од неї скибка і старцеві в торбу. Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й дру­гого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна. Оце ж так загвоздив вам з-письменська, щоб самі одгадали, чи мій Павлусь справді щасливий, чи, може, таким тіль­ки прозвали його зависливі люди. Гледіть же, щоб не було по приказці: «Хвалить шинкар п'яницю, а дочки своєї за йо­го не віддасть!» Завидуєте щастю мого Павлуся, а ніхто б не схотів бути Павлусем.

Повчальний народний анекдот глибокого змісту. Хоч і написано це на народних засадах, тільки додає мудрості напівказковіц історіі. Ледар Павлусь, якому все йде до рук, якого бавила і песиила мати, да так, що йому навіть одружитись ліньки, живе, вірніше, спита та приймає іжу він лише завдяки наймитам, яки дісталися йому у спадок від матері. Проте йоиу непристанно щастить. Ніби Бог сам викликає його до гарячоі справи

Навіть скарб, що, виявляється, був схований у хорті, сам падає до рук через вікно. Хотіли зробити капость - обдарували

Пртте чи є це щастяи? Бо справжня радість та благочиння полягають у діях, улюбленій справі, цікавім змісті, подорожах. А зо буде зі скарбом, якщо господареві ліньки піднятися з ліжка? Чи зможе ввн ім скористатися? Тут вбачаємо алегорію. Скарб - це талант, що дістався дурному. І той не знає, що з ним робити. Марна справа і безвиходь.