Автори також бувають модними

і свого часу всі читали Коельо.
Вже читаючи, помічаєш, що маса інтернетних цитат, до яких давно не пишуть авторства, походить саме з цієї книги. Ніби нарешті знайомишся з людиною, про яку багато розповідали інші.
Ще коли я вчилась в школі, у ранковому шоу по радіо Промінь почула про цю книгу. І мені так захотілось її прочитати.  Десь в блокнотику я записала назву, зробивши в імені автора зо п'ять помилок, і лиш через півроку випадково знайшла її в бібліотеці.
Тоді я знаходилась у вузькому колі міжнародної літератури, з якого не могла знайти виходу до світу  книг закордонних письменників. А тут такий спалах!  Тонка психологія, психіатрія, мудрі фрази, самопізнання. Теми політики, релігії, інтиму, стосунків в сім'ї.
Тоді вона мене сколихнула і я взялась читати все підряд авторства Коельо. Але так само зачепила лиш книга "Алхімік". Останню  книгу автора я не взялась читати навіть з солідарності.
В 2014 році на Форумі видавців обговорювала "Вероніку" з однією дівчинкою, ділилась тим, наскільки мені сподобалась ця книга. Бо ж
(спойлер)
героїня мала померти і не померла.
Тоді, моя співрозмовниця байдуже кинула:
"А мені ця книга не сподобалась. Я читала, чекала, поки вона помре, а тут таке розчарування"...
Десь в той момент в мене зародились сумніви: а що як я візьму перечитувати, то книга мені не сподобається. З часом сюжет вивітрювався і його залишки складались в зовсім непривабливу повість.
І от, через десяток років я взялась її перечитати.
І всеодно вона мені сподобалась. Не такий вибух вражень, та все ж цікаво,  жвавий сюжет захоплює.  І не набридливо - всього якихось три сотні сторінок.
Тривалі стосунки, які потрібно буде ще якось випробувати...