Пам'яті тих... і книга!

Книга ця "Кармелюк" у мене в батьків стояла ще, коли я був маленький, - у 70-их, 80-их, 90-их роках 20-го століття! Стоїть вона і зараз, на моїй (нашій), новенькій, полірованій коричневій, лакованій (поличці), стелажу моєї (нашої із сестричкою моєю), домашній бібліотеці на 4-ій здвоєній поличці, якщо рахувати від низу, тобто моєї підлоги, четвертої кімнати нашої будинку, тобто мого робочого кабінету, є у мене 11-ть поличок, подвійних! Тобто є у мене 22-і полички стелажу цього!!! Перші полички стелажу аж до стелі зробив наш із моєю рідною сестрою, вуйко Василь Миколайович Кос, вчитель фізики та математики, завуч школи, колишній, покійний тепер уже мій вуйко Василь, майстер-самоучка, "золоті руки", і не було такої фізичної роботи, напевно, коло хати, щоби він не міг її зробити!!! Талановитий вчитель, талановита та добра людина, яка любила завжди прийти на допомогу у скруті!!! Життєво Мудра Людина, був членом Товариства української мови ім. Т.Г. Шевченка у цьому селі!!! Працював у школі трохи більше 50-ти років, у Славному селі Гетьмана України 17-го століття, 10-20-их років Петра Конашевича-Сагайдачного, села Кульчиці, Самбірського району, Львівщина, Україна! 
Можу похвалитисяя: моя особливо сестричка, а також і я, зробили іще  кращий стелаж за мого вуйка: у травні цього, 2020-го року, - за всіма правилами, напевно, столярської майстерності, - болгарка, шруповерт, полірування, малярство!!! Ми приставили цей стелаж до вуйкового: і у мене з'явилося в два рази більше місця, але все одно: майже-майже весь стелаж заповнений нашими книжками!!! Але є ще книжки у мене на горищі!!! І цю книгу я поставив в цьому числі також: чітко розбивши на рубрики, - література, історія, наука, підручники і так далі!!!
Як до мене попала ця книга? Я не знаю добре, але на вільній сторінці написано:

Василю Миолайовичу Косу в День Радянської Армії від колективу жінок школи

23.02.1972 року

Я цю книгу, як був малий не міг добре читати до кінця!!! Мені було скучно, нудно, нецікаво, напевно?!
Але вирішив її читати! І дочитавши майже до половини, половину, і трохи більшу половину Кармелюка: не міг я відірватися: як то було мені цікаво, - так народного, так по українському, так естетично, так історично, так з любов'ю, так із архаїзмами, старовинними тобто словами, так із звичаями, так із українським жіноцтвом!!! Тобто взагалі: Най! Най! Най!

Ця книга належить до моїх Найулюбленіших Книг, якщо не є Найбільш Улюбленою?

Із цією кнкнигою я був іще дуже малий дурачився: на ній намальовано теплицю, чи корову я малюаав, - сам того добре, напевно не розуміючи?! Намалював тим же червоним олівцем: намагався намалювати іще невмілою добре дитячою рукою сумку, мами вчительки математики і креслення,! Малював також на вільній обкладинці трьох людей, книгу! І пістоль: як я собі уявляв: пістоль Кармелюка: це вже потім, - як я був старший, - і підписав,: - що це пістоль Кармелюка!
Пізніше на ній намалював арифметичну прогресію: дуже важку задачу на ірраціональні числа, учасником обласної олімпіади неодноразово, я був тоді, зокрема у Львові, 1985 року!!! Формули на арифметичну прогресію!!!
Або жартівливо: ета книга есть моя на странице 32!
Або хтось мені написав, - як це колись, напевно, у школах писали за Союзу, школярі: ета книга есть плохая.

Ця книга Є ДУЖЕ, ДУЖЕ ФАЙНА!!!
Я її прочитав, - від початку до кінця 2-а рази, - не менше!!!
І ще хотів читати від початку до кінця: 3-ій, 4-ий рази!!!

P.S. Батько мій, вчитель української мови та літератури Богдан Ілліч Орущак, директор новенької, ним же збудованої, нової української школи, двічі депутат районної ради, людина із трьома вищими освітами: початкова педагогічна, юридична та філологічна, - казав мені, - що у мене, - Ігоря, - є Зорова більше, Не Слухова Пам'ять!!!

Ця книга є Пророча, - до певної міри: моя мама підмітила, - Іван і Марина: так як в книзі про Кармелюка, - мій інший, молодший вуйко, мамин рідний брат теж звався Іван, і взяв собі жінку, яку ми називали Маринка (її ім'я є Марія)! Ця моя вуянка і зараз живе! А двох вуйків моїх, мами та тата рідних: уже на жаль, немає в живих!!! А книжка є ця!!! І вона мені нагадує мамину та татову мудрість!!!
Мама моя, особливо: пішла далеко вперед, - читаючи із татом цю та інші Книги!!! Книги - це є мій Заповіт!!! Згадуючи про мою маму, тата, бабу, бабів,дідів!!!
У нас люди в селі далі так говорять: як в цій книзі, - дуже багато слів!!!

Напевно Все із цією Прекрасною Повчальною Книгою!!!???