Цибуліно! Принц Лимон! Барон Апельсин! Ці казкові герої впродовж уже кількох десятиліть вчать юних читачів розпізнавати добро і зло. А прийшли вони до нас з чудової книжки, яку подарував дітям усього світу відомий письменник з Італії Джанні Родарі.

Свернуть 

Цибуліно! Принц Лимон! Барон Апельсин! Ці казкові герої впродовж уже кількох десятиліть вчать юних читачів розпізнавати добро і зло. А прийшли вони до нас з чудової книжки, яку… Развернуть 

Може, декому видасться дивним, що кіт узявся за літературу, але це цілком зрозуміло. Річ у тім, що котові випадає бути свідком таких моментів у житті людини, які сховані від суспільства — кіт чує розмови, що точаться в родині, бачить, що роблять люди, коли їх ніхто не бачить. Словом, я перебуваю в таких умовах, в яких не може бути жоден письменник, і можу писати про те, що справді бачив і чув, не домислюючи і не вигадуючи, як то змушений робити письменник-людина.
Взявся я за перо ще й тому, що деякі вчинки людей дивують мене. Я хотів поділитися з людьми враженнями від їхнього життя, щоб вони поглянули на себе, так би мовити, збоку, бо ж збоку краще видно і достойності, і хиби.
На жаль, письменник, який редагував мій рукопис, дещо викреслив з того, що було написано цікавого про людину…
Щоб ні в кого не лишилося сумніву, що все це дійсно написав я сам, розповім, як я навчився писати. Не така це вже складна штука.
Треба взяти в лапку олівця і вивести першу літеру, потім другу, третю і, коли вийде слово, трохи відступити і таким самим способом написати друге слово, а, закінчивши фразу, поставити крапку. Якщо якесь написане слово мені не подобалось, я злизував його язиком. Для мене це було значно зручніше, ніж перекреслювати. Тому я перейшов на чорнило і ручку, бо злизати чорнила легше, ніж олівець.
При писанні багато важить положення хвоста. Ні в якому разі не слід ним махати. Хвіст повинен лежати на столі, це створює необхідний упор для всього тіла. Інакше літери виходять не такі гарні, а інколи бувають просто нерозбірливими.
Може, дехто гадає, що мені легше друкувати на машинці, та це не так. Я не зміг навчитися друкувати на машинці. Як тільки я натискував на клавіш, зразу вистрибував важіль з літерою, і, хоч я знав, що це важіль, мені щоразу здавалося, ніби це миша, і я кидався на літеру, хапаючи її кігтями. Від цього псувалася машинка, а також мої стосунки з її господарем, а головне — друкування посувалося страшенно повільно, бо думка уривалась, натхнення зникало, і я довгенько сидів, щоб знову повернувся робочий настрій.
Л а п ч е н к о

Свернуть 

Може, декому видасться дивним, що кіт узявся за літературу, але це цілком зрозуміло. Річ у тім, що котові випадає бути свідком таких моментів у житті людини, які сховані від… Развернуть 

"Ціна слави" продовження історії про маленьких дивакуватих друзів: вдягнутого у теплу муфточку Муфтика, бородатого Мохобородька та взутого у взуття з обрізаною передньою частиною Півчеревичка. Перші пригоди прославили маленьких чоловічків, зробили їх популярними та відомими у своєму місті, і тепер їм немає проходу від бажаючих отримати автографи, пригостити смачнючими тістечками або вручити подарунки.

Свернуть 

"Ціна слави" продовження історії про маленьких дивакуватих друзів: вдягнутого у теплу муфточку Муфтика, бородатого Мохобородька та взутого у взуття з обрізаною передньою частиною… Развернуть 

Ено Рауд вигадав незвичайних дивакуватих цікавих чоловічків Муфтика, Півчеревичка та Мохобородька. Це книга про перші пригоди чоловічків. Котяча облога це історія про героїчний порятунок міста від навали котів, які випили все молоко і зїли всю рибу, залишивши дітей та дорослих без їжі. А у Пацючій фортеці герої борються із сильними злими пацюками, що заселили зруйновану фортецю.

Свернуть 

Ено Рауд вигадав незвичайних дивакуватих цікавих чоловічків Муфтика, Півчеревичка та Мохобородька. Це книга про перші пригоди чоловічків. Котяча облога це історія про героїчний… Развернуть 

Ця книжка про цікаві пригоди трьох маленьких чоловічків: Муфтика, Півчеревичка та Мохобородька. Проте маленькими вони були тільки на зріст. Якщо судити за їхніми справами, ніхто не зважився б сказати, що вони маленькі. Трохи дивакуваті можливо. Бо й справді, наші персонажі мали дещо незвичний вигляд. Муфтик завжди одягнений у велику муфту, Мохобородько має чудову бороду зі справжнього лісового моху, а Півчеревичок носить взуття з обрізаними носками, щоб зручніше було ворушити пальцями ніг. За домівку їм править унікальний червоний автофургон, обладнаний усім необхідним у господарстві. Цього разу на наших друзів чекає безліч надзвичайних пригод у таємничому лісі.

Свернуть 

Ця книжка про цікаві пригоди трьох маленьких чоловічків: Муфтика, Півчеревичка та Мохобородька. Проте маленькими вони були тільки на зріст. Якщо судити за їхніми справами, ніхто… Развернуть 

Как получилось, что в далекой сказочной стране, где некогда мудро правила добрая волшебница Великая Правда, ныне жестоко грабит народ королевская династия Моно Поли?
Почему господам Толлару, Рассори, Мафитте, Бельмоглазу, Неве-Жевьене, О'Болвани, Калеченцо, агентам-привидениям из Центрального разбойничьего управления удается обманывать разноцветных ее жителей?
Это смогли понять советские школьники, раскрыв тайну Векового платана.

Свернуть 

Как получилось, что в далекой сказочной стране, где некогда мудро правила добрая волшебница Великая Правда, ныне жестоко грабит народ королевская династия Моно Поли?
Почему… Развернуть