5

О, як гарно та цікаво писав Джеймс Олівер Кервуд!
В цього чудового письменника була щира любов до природи, до тварин та до всього живого.
Та свого часу Джеймс Олівер був мисливцем і доволі довго полював на диких звірів.
У передмові до книги «Король Гризлі» Олівер писав, що створюючи історії про тварин, він щиросердо намагався спокутувати бодай частину своєї провини. Адже стріляти у звірів лише задля того, аби потішити свою гординю, - один з найтяжчих гріхів людини.
Я вважаю, що герой-мисливець з цієї книги, Джим Ленгдон, це мабуть і є Джеймс Олівер. І саме написання цієї повісті допомогло авторові усвідомити свою важливу роль у відносинах «природа-людина».
Джим Ленгдон намагався підкорити собі створіння дикої природи – велетенського гризлі Тора за допомогою зброї – рушниці. Людина- сильніша та найрозумніша істота на цій планеті. Але Природа виявилася мудрішою за людину.
Коли Джим Ленгдон опинився у пастці зі зламаною зброєю, навпроти нього стояв Тор. Гризлі не заподіяв мисливцю лиха. Добро перемогло зло. І саме ця подія стала для Джима Ленгдона вирішальною у його подальшому ставленні до дикої природи. Адже він на власні очі побачив, як у серці лютого звіра перемогло добро. Мисливці перестали переслідувати Тора та покинули його володіння – прекрасну долину.
Ця історія з чудовим кінцем. А сильніша зброя проти зла на нашій планеті- це любов і добро!