4 "— На это у меня культуры не хватает, но я понимаю, вы что-то цитируете. "

Читати Еко це знов і знов переконуватись в тому що за горизонтом твоїх знань цілий всесвіт. І в якийсь момент починаєш відчувати що для того щоб просто побачити всі пласти його книги потрібно перечитати зо дві гори літератури.
До Еко я, як і до головного героя лікар:

— К вам без энциклопедии не подходи.

і

— На это у меня культуры не хватает, но я понимаю, вы что-то цитируете.

Та попри відчуття інтелектуального безсилля, часом продираючись, часом із захватом проривається "таке справді було?". В якийсь момент перестаєш шукати межу між реальність і вигадкою і просто кайфуєш від того що хтось міг ТАК писати. І все ти вже в книзі з головою, читаєш її зараз чи робиш буденні справи, ти все одно частково занурений думками в те що там заховане за чорнилами і сторінками.