2.5

Колись уже читала цю книжку, і тепер, маючи півторарічного малюка, який не дуже хоче їсти людську їжу, я сподівалася знайти тут якісь поради, інформацію до роздумів, які допоможуть мені. Але ні. Книжка - це як довгий фейсбучний постік, конкретики практично немає. Книга-спостереження авторки за французьким повсякденням, за дітьми, за життям французів. Як на мене, застосувати викладені в книжці принципи виховання можна тільки у французькому середовищі. Діти з трьох місяців ідуть у ясла, де їх одразу вводять в систему - вони починають харчуватися так, як заведено здавна, а їхні батьки, які виросли в цьому ж середовищі і в цій же системі, підтримують ці принципи і вдома. Так що мій план підгледіти в книжці ідеї, як же зацікавити мого малюка їжею, провалився. Так само міцно прив’язані до французького стилю життя способи вкласти дитину пораніше спати, піти в кіно чи театр з чоловіком, поки діти сплять і всі інші сторони французького дітовиховання, описані в книжці.

На жаль, нічого не сказано, що ж робити, якщо ви пропонуєте і пропонуєте варену моркву чи цибулю, а ваша дитина раз за разом відхиляє цю щедру пропозицію. Якщо дитина ніяк не хоче засинати в своєму ліжку і засинати без груді, на майданчику лізе на найвищу гірку, а у відповідь на ваші "великі очі" продовжує лізти і балансувати на самому краю або підходить до іншої дитини, забирає іграшки і б’є інших дітей. Ясно, що в такій ситуації сидіти і теревенити з іншими мамусями, як це рекомендує авторка, не вийде.

Тому книжку я сприйняла як розвагу, практичної користі з неї ніякої, читати фанатам Франції і всього французького. І якщо вже зовсім чесно, то для мами, у якої і так обмежений час і гаяти його на всякі дурниці шкода, час, витрачений на читання цього опусу - це просто втрачений час. Можна за годину переглянути по діагоналі і нічого не втратити.